Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 30 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5

За вироком апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2009 року

засуджений: за ч.4 ст. 187 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за п.п.1,6 ч.2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Суд постановив стягнути з ОСОБА_5 користь потерпілого ОСОБА_6 716 грн на відшкодування матеріальної шкоди і 30 000 грн – моральної. Крім того, суд вирішив питання про стягнення із засудженого коштів на відшкодування судових витрат.

ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 і ОСОБА_8 під час вчинення на них розбійного нападу при указаних у вироку обставинах.

Зокрема, як встановив суд першої інстанції, 17 лютого 2009 року, приблизно в 00 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, засуджений ОСОБА_5, з метою заволодіння чужим майном, проник у будинок подружжя ОСОБА_7 і ОСОБА_8, що проживали у с. Шарнопіль Монастирищенського району Черкаської області. Напавши на потерпілих, засуджений почав завдавати їм удари руками та принесеною з собою викруткою, вимагаючи від них гроші. Від отриманих ушкоджень ОСОБА_8 втратила свідомість. ОСОБА_7 намагався захиститись від засудженого з сокирою в руках, але ОСОБА_5 забрав її і, з метою вбивства потерпілого, декілька раз ударив його цією сокирою по голові. Намагаючись втікти від засудженого, ОСОБА_7 вибіг на вулицю. ОСОБА_5 догнав його, повалив на землю і з тим, щоб довести свої наміри до кінця, сокирою продовжив задавати потерпілому чисельних ударів по голові до тих пір, поки ОСОБА_7 не перестав подавати ознаки життя. Повернувшись у будинок, також з метою позбавлення потерпілої життя, ОСОБА_5 став бити сокирою по голові ОСОБА_8, яка почала приходити у свідомость, до тих пір, поки вона теж перестала подавати ознаки життя. Після цього, з тим, щоб довести до кінця свої корисливі наміри, засуджений обшукав домоволодіння і, заволодівши майном потерпілих – трьома коробками сірників, кишеньковим годинником, сокирою та складним ножем, загальною вартістю 112 грн 50 коп., ОСОБА_5 залишив місце вчинення злочину.

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджений фактично ставить питання про пом’якшення призначеного йому покарання, посилаючись на глибоке каяття у скоєному. Крім того, засуджений вважає, що при прийнятті рішення по справі суд першої інстанції не взяв до уваги причини, які штовхнули його на вчинення вбивства подружжя ОСОБА_7 і ОСОБА_8 – сімейні проблеми, бездіяльність правоохоронних органів по його зверненням. Також засуджений, без наведення конкретних обставин, указує у скарзі на неповноту та однобічність судового слідства і зазначає про порушення його права на захист.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав свою скаргу, висновок прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

В результаті перевірки матеріалів справи колегія суддів прийшла до висновку про те, що викладені у вироку суду першої інстанції висновки стосовно винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним указаних у вироку злочинів відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Зокрема, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні ОСОБА_5 заперечував свою причетність як до вчинення розбійного нападу, так і умисного вбивства ОСОБА_7 і ОСОБА_8, суд першої інстанції, розцінивши ці показання ОСОБА_5 як намагання уникнути відповідальності за скоєний злочин, обґрунтовано визнав за достовірний доказ показання засудженого про обставини вчинення ним указаного у вироку злочину, які він неодноразово, у тому числі при відтворенні обстановки та обставин події, давав під час досудового слідства у присутності захисника.

Підтвердженням правильності такого рішення суду першої інстанції є зміст касаційної скарги засудженого, у якій він підтверджує свою винуватість у вчиненні умисного вбивства двох "ні в чому не винуватих людей".

Доказів, які б указували на те, що показання про вчинення ним вбивства ОСОБА_5 давав у результаті застосування до нього незаконних заходів з боку працівників органів досудового слідства, по справі не встановлено. Зокрема, у судовому засіданні ОСОБА_5 посилався на те, що після затримання 17 лютого 2009 року працівники міліції його побили – вибили зуби, поламали ребра. Але, дані проведеної судово-медичної експертизи свідчать про те, що після затримання у ОСОБА_5 були виявлені два садна на правій щоці і три – на лівій, які були йому заподіяні ще до вчинення злочину – 15 лютого 2009 року.

Крім того, достовірність показань засудженого ОСОБА_5 про вчинення ним вбивства потерпілих під час розбійного нападу об’єктивно підтверджується сукупністю інших досліджених під час судового слідства доказів.

Так, із досліджених судом у відповідністю з статтями 306 та 3151 КПК України (1001-05) показань свідка ОСОБА_9 – рідного брата засудженого, який на час вчинення злочину проживав разом із засудженим, видно, що наступного ранку, після вчинення засудженим вбивства, він бачив у дворі сокиру зі слідами крові. Брат пропонував йому кишеньковий годинник та складний ніж і розповідав про вчинення вбивства потерпілих.

Свідок ОСОБА_10, який був понятим під час проведення відтворення обстановки та обставин подій, показав суду, що під час указаної слідчої дії ОСОБА_5 добровільно і самостійно показував як саме він вчинив зазначені у вироку неправомірні дії.

Ці ж обставини підтвердив потерпілий ОСОБА_6, який також був присутнім при проведенні зазначеної слідчої дії за участі ОСОБА_11

Із змісту протоколу огляду домоволодіння, у якому проживав засуджений, видно що під час огляду цього будинку були виявлені і вилучені сокира, ніж та годинник, які засудженим були забрані з будинку потерпілих.

Дані висновків судово-медичних (імунологічних) експертиз свідчать про можливість походження від ОСОБА_7 і ОСОБА_8 слідів крові, виявлених на одязі та взутті засудженого.

Достовірність показань засудженого про безпосередні обставини вчинення вбивства потерпілих та про предмети, які він при цьому використовував, підтверджуються даними відповідних висновків судово-медичних експертиз.

Так, із змісту висновку експертизи трупа ОСОБА_7, 1925 р. народження, видно, що у нього були виявлені множинні рани голови та обличчя з переломами кісток склепіння та основи черепа, спричинені тупим предметом з обмеженою поверхнею, можливо обухом сокири. Крім того, на руках, грудях та інших частинах тіла були виявлені синці та садна. Смерть ОСОБА_7 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми.

Висновки експертизи трупа ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, свідчать про те, що і її смерть настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з множинними ранами голови та обличчя, з переломом кісток склепіння черепа, які також спричинені тупим предметом з обмеженою поверхнею, можливо обухом сокири. Як при експертизі трупа ОСОБА_7, так і ОСОБА_8 були виявлені пошкодження шкіри, що виникли від дії тупого предмету з обмеженою пласкою поверхнею, що по формі наближена до прямокутної або з тригранним кутом

Таким чином, оцінивши та проаналізувавши ці та інші досліджені у ході судового слідства докази, суд першої інстанції дав їм належну оцінку і обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_5 в умисному вбивстві ОСОБА_7 і ОСОБА_8 під час вчинення на них розбійного нападу з проникненням у житло потерпілих.

Кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч.4 ст. 187 та п.п.1,6 ч.2 ст. 115 КК України є правильною.

З врахуванням обставин вчинення ОСОБА_5 злочину, який у стані алкогольного сп’яніння, у нічний час протиправно проник у житло потерпілих – осіб похилого віку, вимагав від них гроші, застосовуючи при цьому до них фізичне насильство, колегія суддів не може розцінити як підставу для внесення у вирок будь-яких змін щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 посилання засудженого у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що захищаючись від його нападу, потерпілий ОСОБА_7 тримав у руках сокиру, а також його сімейні проблеми, бездіяльність правоохоронних органів у відповідь на його звернення.

Що стосується призначення ОСОБА_5 покарання, то колегія суддів вважає, що вирішення цього питання судом першої інстанції відповідає положенням, передбаченим статтями 64, 65 КК України.

Зокрема, як видно із змісту мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, розглядаючи це питання, врахував вчинення засудженим особливо тяжкого злочину – умисного вбивства двох осіб під час розбійного нападу, встановлені по справі негативно характеризуючі засудженого дані, вчинення ним злочину у стані алкогольного сп’яніння і щодо осіб похилого віку, що суд правильно визнав за обставини, які обтяжують покарання. У зв’язку з цим, колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду про призначення ОСОБА_5 покарання у виді довічного позбавлення волі, як особі, що являє собою виключну небезпеку для суспільства.

Будь-яких підстав для пом’якшення йому покарання колегія суддів не вбачає.

Щире каяття засудженого у скоєному, про яке йде мова у його касаційній скарзі, також не може бути визнано за обставину, яка пом’якшує покарання, не тільки з врахуванням ступені тяжкості вчиненого ним злочину, а й з врахуванням непослідовності його показань під час досудового слідства, у ході судового розгляду.

При перевірці матеріалів справи встановлено, що відразу після затримання ОСОБА_5, що мало місце 17 лютого 2009 року, слідчим було вирішено питання призначення йому захисника і допуску цього захисника до участі у справі, про що свідчить зміст постанови слідчого від 17 лютого 2009 року. Надалі, як видно із змісту відповідних процесуальних документів, як під час досудового слідства, так і під час розгляду справи судом першої інстанції, захиснику, без будь-яких обмежень, була забезпечена можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 48 КПК України.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів визнає безпідставними посилання засудженого у скарзі на порушення його прав на захист під час досудового слідства.

Під час перевірки матеріалів справи не було встановлено порушень кримінально-процесуального закону, які перешкоджали чи могли перешкодити суду першої інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2009 року щодо нього ж – без зміни.