Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 березня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 і його захисника ОСОБА_5 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2008 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 2 липня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за ч. 4 ст. 190 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 808000 грн. на відшкодування майнової і 10000 грн. моральної шкоди, а також на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві 3971 грн. 58 коп. судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 2 липня 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що він 28 липня 2006 року о 14-ій год. 30 хв. у квартирі АДРЕСА_1, дізнавшись, що сім’я ОСОБА_6 планує придбати квартири, з метою заволодіння їх майном, повідомив завідомо неправдиву інформацію про те, що він нібито є власником п’яти квартир у будинку № 15 секції "Г" по вул. Старонаводницькій у м. Києві, що знаходився на стадії будівництва. При цьому ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_6 і ОСОБА_6, що він має можливість продати їм дві квартири по собівартості будівництва. Крім того, ОСОБА_4 повідомив, що належні йому квартири після 5.08.2006 року значно подорожчають і тому терміново необхідно провести виплати за квартири до вказаної дати.

31 липня 2006 року приблизно о 14-ій год. у вказаній квартирі ОСОБА_4 отримав в якості оплати за дві квартири від ОСОБА_6 гроші в сумі 160000 доларів США. Після цього, ОСОБА_4 для надання більшої ваги своїм словам попрохав ОСОБА_6 і ОСОБА_6 написати заяви на його ім’я про виділення двох квартир, як президента Української національної зовнішньоекономічної торгової корпорації, в дійсності яким він не був, на яких поставив свою резолюцію. Заволодівши шляхом обману чужим майном, що належить ОСОБА_6, а саме, грошима в сумі 160000 доларів США, що згідно курсу НБУ України на момент вчинення злочину становило 808000 грн. і є особливо великим розміром, ОСОБА_4 залишив місце вчинення злочину і, не виконавши своїх зобов’язань, розпорядився коштами ОСОБА_6 на власний розсуд.

Із змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 вбачається, що він просить судові рішення скасувати із закриттям справи за відсутністю в його діях складу злочину. Стверджує, що шахрайство не вчиняв і вказує на фальсифікацію матеріалів справи, відсутність у ній доказів, які б підтверджували його вину у вчиненні інкримінованого йому злочину. Посилається на необґрунтоване вирішення цивільного позову.

Захисник ОСОБА_5 у касаційній скарзі викладає аналогічне прохання, як і її підзахисний. Мотивує його тим, що суд в основу вироку поклав докази, які зібрані органом досудового слідства з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Посилається на однобічність дослідження обставин справи. Зазначає, що апеляційний суд не перевірив усі доводи апеляції і в ухвалі не зазначив підстав, через які визнав апеляцію необґрунтованою.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненого в особливо великих розмірах, підтверджується дослідженими і належно оціненими судом доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_6 показувала, що ОСОБА_4 запропонував їй та її чоловіку ОСОБА_6 придбати в нього, як одного із забудовників житлового комплексу, що по вул. Старонаводницькій у м. Києві, квартири за ціною забудовника. ОСОБА_4 показував їм квартиру в цьому будинку і вона їм сподобалась. З чоловіком вирішили купити ще другу квартиру в цьому ж будинку для молодшого сина і для цього взяла в борг у знайомої ОСОБА_7 80000 доларів США. 31 липня 2006 року в своїй квартирі вона і ОСОБА_6 передали ОСОБА_4 для купівлі двох квартир 160000 доларів США і написали на ім’я президента "УНЗЕТК" ОСОБА_4 заяви про виділення їм квартир по собівартості будівництва. Ці заяви ОСОБА_4 завізував і запевнив їх, що ввечері того ж дня привезе їм касовий ордер про оприбуткування грошових коштів. Проте, своїх зобов’язань ОСОБА_4 не виконав, заволодівши в такий спосіб належними їй грошима.

Із даних протоколу пред’явлення фотознімків для впізнання вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_4 за рисами обличчя як особу, яка вчинила стосовно неї шахрайство (т. 1, а. с. 124).

Вище зазначені показання давала потерпіла ОСОБА_6 і при проведенні за її участю очної ставки з ОСОБА_4

Аналогічні показання про обставини, за яких ОСОБА_4 заволодів чужим майном шляхом обману, давав свідок ОСОБА_6 і підтвердив ці показання при проведенні за його участю очної ставки з ОСОБА_4

Суд обґрунтовано визнав достовірними і допустимими доказами у справі показання потерпілої ОСОБА_6 і свідка ОСОБА_6, поклавши їх в основу вироку, оскільки вони узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що 31 липня 2006 року вона позичила ОСОБА_6 для придбання квартири 80000 доларів США, які залишились у неї від продажу квартири, показаннями свідка ОСОБА_8, яка працювала ключницею і обслуговувала будинок № 15 секція "Г" по вул. Старонаводницькій, і яка підтвердила, що 29 липня 2006 року на прохання раніше незнайомого їй ОСОБА_4 відчиняла квартиру в цьому будинку, яку оглядали чоловік і жінка, показаннями свідків ОСОБА_9, а також даними, що містяться в протоколах огляду автомобіля BMW-760LI, у ході якого було вилучено документи, що належали ОСОБА_4, огляду предметів, висновках почеркознавчих експертиз, іншими доказами, дослідженими судом.

Дослідивши всебічно, повно і об’єктивно зібрані в справі докази, суд дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_4 у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненого в особливо великих розмірах, і з наведенням відповідних мотивів обґрунтовано відхилив його доводи про непричетність до скоєння даного злочину, визнавши їх такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене.

Крім того, по суті аналогічні, як і в касаційних скаргах, доводи апеляцій засудженого ОСОБА_4 і його захисника, перевірялись апеляційним судом і в його ухвалі наведені докладні та мотивовані підстави, через які апеляції визнані необґрунтованими. Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 190 КК України кваліфіковані правильно, а покарання призначено йому з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

Із матеріалів справи вбачається, що перебіг судового процесу в суді першої інстанції фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а тому доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 про порушення судом вимог ст. 87 КПК України є безпідставними.

Із змісту заяви ОСОБА_4 убачається, що 12.01.2008 року йому була вручена копія обвинувального висновку (т. 2, а. с. 193).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у тому числі й тих, на які вказують касатори, у справі не встановлено.

Цивільний позов вирішено з дотриманням вимог діючого законодавства.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_4 і його захисника ОСОБА_5 відмовити.