Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 30 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на судові рішення нього,

вироком Залізничного районного суду міста Сімферополя від 03 липня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 08 вересня 2009 року,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця міста Сімферополя Автономної Республіки Крим, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися туди для реєстрації.

Як установив суд, злочин було вчинено за таких обставин.

ОСОБА_4 обіймав посаду оперуповноваженого Сімферопольського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (далі – Сімферопольський РВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим), відповідно до якої був наділений владними повноваженнями, обсяг та межі яких визначені Законом України "Про міліцію" (565-12) та іншими нормативно-правовими актами.

11 вересня 2008 року приблизно о 13-ій годині в приміщенні Сімферопольського РВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, розташованого на вулиці Павленка, 1а в місті Сімферополі, ОСОБА_5 був присутнім під час опитування ОСОБА_6 слідчим з приводу підробки нею реєстраційних документів на право перебування в Україні. На час провадження цих дій ОСОБА_5 не мав службових повноважень по відношенню до ОСОБА_6 Коли ОСОБА_6 дала необхідні пояснення, а потім з особистих причин і з мовчазної згоди слідчого вийшла з кабінету, ОСОБА_5 вибіг за нею. На сходах наздогнав її та з перевищенням службових повноважень, що супроводжувалися насильством та таким, що ображають особисту гідність діями, схопив за одяг, від чого вона впала й отримала легкі тілесні ушкодження, а потім з прикладенням сили примушував повернутися назад.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 ставить питання про те, щоб скасувати судові рішення та закрити справу за відсутністю складу злочину. Вважає, що через неправильне тлумачення фактичних обставин справи його дії, вчинені в інтересах служби, суд хибно розцінив як перевищення службових повноважень. Заперечує факт травмування потерпілої. На його думку, ушкодження на тілі останньої утворилися від того, що вона знепритомніла і впала на сходи. Посиланням на те, що ухвала не містить повного викладу суті апеляції та вичерпних відповідей на зазначені в ній твердження, мотивує недотримання судом вимог ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з огляду на таке.

Висновки суду про винність ОСОБА_4 у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 365 КК України, відповідають фактичним обставинам справи та обґрунтовані сукупністю доказів, які суд повно, всебічно та об’єктивно розглянув у судовому засіданні й навів у вироку.

Зокрема, цього висновку суд дійшов на підставі показань потерпілої ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_4 погрожував їй під час опитування слідчим, а потім, коли вона зі згоди слідчого вийшла з кабінету, наздогнав її, штовхнув на сходи, від чого вона впала й отримала тілесні ушкодження, схопив за руки і намагався затягнути назад.

Свідок ОСОБА_7, слідчий, у провадженні якого знаходилися матеріали перевірки щодо ОСОБА_6, дав показання, з яких убачається, що потерпіла вийшла з службового кабінету фактично з його згоди і він нікому, в тому числі й ОСОБА_5, який разом з ним знаходився в кабінеті, не давав жодних розпоряджень затримати її. Через деякий час, коли ОСОБА_5 з власної ініціативи побіг за ОСОБА_6, він почув крики в коридорі й побачив, як ОСОБА_4 тримав потерпілу за одяг і з силою піднімав зі сходів.

Про те, що потерпіла сиділа на сходовій майданчику серед розкиданих речей, плакала і просила про допомогу, а біля неї стояв ОСОБА_4 і вимагав повернутися в кабінет слідчого, вбачається з показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Із даних висновків судово-медичної експертизи видно, що ушкодження, виявлені на тілі потерпілої, їх характер та локалізація, відповідають механізму заподіяння, описаному ОСОБА_6 Зокрема, як зазначено у висновку, крововиливи, садна на правому передпліччі та обох гомілках могли утворитися в результаті прикладання сили, а також від падіння на тупий предмет.

Із показань самого засудженого, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11 суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4, після того як передав матеріали перевірки щодо ОСОБА_6 у слідчі органи, за законом не мав процесуальних чи оперативно-розшукових повноважень відносно ОСОБА_6 Тому затримання потерпілої, яке супроводжувалося насильством з його боку та діями, що ображають гідність, суд правильно розцінив як перевищення службових повноважень.

Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 365 КК України є правильною.

Показання потерпілої про причини та спосіб заподіяння ушкоджень, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стан потерпілої на сходах і дії засудженого щодо неї вказують на те, що виявлені на тілі потерпілої ушкодження могли утворитися саме від прикладення сили засудженим.

Те, що такі ушкодження стали наслідком прикладення сили вбачається із наведених вище даних висновків судово-медичної експертизи.

Таким чином, у справі немає обставин, які б вказували на те, що суд неправильно оцінив фактичні обставини, внаслідок чого постановив незаконний та необґрунтований вирок.

У зв’язку із цим доводи касаційної скарги є безпідставними.

Не відповідають дійсності й посилання ОСОБА_4 на недотримання апеляційним судом положень ст. 377 КПК України, оскільки суд в необхідному та достатньому обсязі навів мотиви незгоди з доводами апеляції.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4.