Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 30 березня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5, його захисника ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_7 та його захисника – адвоката ОСОБА_8 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 23 червня 2009 року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2009 року та вирок Апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2009 року.

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 23 червня 2009 року засуджено

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

– за ч. 3 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;

– за ч. 2 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_7 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця АДРЕСА_2, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

– за ч. 3 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;

– за ч. 2 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Зазначеним вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_5 визнані винними і засуджені за те, що вони 20 грудня 2007 року близько 3 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в дворі будинку АДРЕСА_3, групою осіб з іншою особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, із застосуванням фізичного насильства та погрозою вбивства почергово вступили в статеві зносини з потерпілою ОСОБА_9

Крім того, тоді ж, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, повторно, застосовуючи фізичне насильство, примусили потерпілу ОСОБА_9 проти її волі вступити з ними в статеві зносини неприродним способом.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2009 року апеляційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та їх захисників ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 залишені без задоволення.

Одночасно за результатами розгляду апеляцій прокурора та потерпілої ОСОБА_12 в частині призначеного покарання засудженим вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 23 червня 2009 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_5 скасовано та апеляційним судом постановлено свій вирок. Призначено ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 152 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років; за ч. 2 ст. 153 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; на підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Призначено ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 152 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців; за ч. 2 ст. 153 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; на підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційних скаргах та доповненнях засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 порушують питання про скасування вироку та ухвали апеляційного суду, а ОСОБА_5 і про скасування вироку місцевого суду з направленням справи на додаткове розслідування. Посилаються на відсутність у справі будь-яких доказів винності засудженого ОСОБА_5, на однобічність, неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, вказаних у судових рішеннях, фактичним обставинам справи, а також на істотні порушення кримінально-процесуального закону.

У касаційних скаргах засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 порушується питання про скасування вироків місцевого і апеляційного судів та направлення справи на додаткове розслідування через однобічність, неповноту досудового та судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону. Крім того, в касаційних скаргах вказано на те, що під час досудового слідства та судового розгляду не були з’ясовані протиріччя в показаннях потерпілої ОСОБА_9, а інші докази в справі не підтверджують винність засудженого ОСОБА_7 у вчиненні вищезазначених злочинів.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6, які доводи своїх касаційних скарг підтримали і просили рішення у справі скасувати, а справу направити на нове розслідування, думку прокурора Волошиної Т.Г., яка вважала, що підстав до скасування судових рішень у справі немає, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В ухвалі апеляційного суду відповідно до вимог ст. 377 КПК України, крім інших питань, має бути зазначено докладні мотиви прийнятого рішення та результати розгляду справи.

Однак в порушення вимог цього закону апеляційний суд, розглядаючи апеляційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та їх захисників ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, залишив їх без задоволення, але рішення щодо законності чи незаконності вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 23 червня 2009 року не прийняв, тим самим позбавив учасників процесу можливості оскарження ухвали.

Відповідно до вимог ст. 378 КПК України вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332—335 цього Кодексу. Крім того, у вироку апеляційного суду зазначається зміст вироку суду першої інстанції, суть апеляції, мотиви прийнятого рішення.

Проте апеляційний суд не дотримався вимог і цього закону та вимог ст. 323 КПК України про законність та обґрунтованість вироку, в якому зазначив лише про те, що матеріалами справи та зібраними доказами винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_5 доведена, не навівши таких доказів та не обґрунтувавши свій вирок.

Таким чином, апеляційний суд постановив у справі щодо одних і тих же осіб, за одними й тими ж фактичними обставинами справи два рішення, порядок та строки оскарження яких передбачені різними нормами кримінально-процесуального закону.

На думку колегії суддів постановлення у справі двох рішень щодо одних і тих же осіб, за одними й тими ж фактичними обставинами справи суперечить вимогам кримінально-процесуального закону і є неприпустимим.

Крім того, як убачається з наданого касаційному суду листа Генеральної прокуратури України, прокуратура Львівської області 15 лютого 2010 року скасувала постанови прокуратури м. Червонограда Львівської області від 6 листопада 2008 року та 12 травня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи з приводу неправомірних дій працівників міліції Червоноградського МВ ГУ МВС України у Львівській області під час розслідування даної справи щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_5, а матеріали скерувала для організації додаткових перевірок.

Скасування прокуратурою Львівської області зазначеної постанови ставить під сумнів законність та обґрунтованість постановлених у даній справі апеляційним судом рішень.

За таких обставин, вирок та хвала Апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2009 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно ретельно перевірити доводи апеляцій та залежно від встановленого, з урахуванням результатів додаткових перевірок прокуратури з приводу згаданих обставин, прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України колегія суддів,

касаційні скарги засудженого ОСОБА_5, його захисника ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_7 та його захисника – адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2009 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд.