Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Закарпатської області на постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5

Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за ч. 1 ст. 152 КК України звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України з передачею його на поруки трудовому колективу Перечинської філії № 3 ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД" за умови, що він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку, а кримінальну справу щодо нього закрито.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 11 серпня 2009 року постанову районного суду залишено без зміни.

Як визнав суд, ОСОБА_5 27 лютого 2009 року неподалік

с. Свалявка Перечинського району Закарпатської області із застосуванням фізичного насильства зґвалтував ОСОБА_6

У касаційному поданні прокурор з посиланням на безпідставне звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки колективу ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД", просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд. Вказує на те, що суд без встановлення обставин вчинення злочину та дослідження доказів по справі у підготовчій частині судового засідання постановив рішення про закриття справи. Зазначає, що клопотання трудового колективу не містить характеристики особи, її посткримінальної поведінки, ставлення до скоєного та зобов’язання трудового колективу проводити заходи виховного впливу. Також ставить під сумнів щире каяття ОСОБА_5, який на досудовому слідстві вину не визнавав та не сприяв розкриттю злочину.

Захисник – адвокат ОСОБА_7 подав заперечення на касаційне подання, в якому зазначив про законність та обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_5

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до закону, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки в порядку, передбаченому ст. 47 КК України допускається за наявності умов, що стосуються тяжкості діяння й особи, яка його вчинила. При цьому обов'язковою умовою такого звільнення є щире каяття особи у вчиненні злочину. Про щире каяття свідчать: щиросердечне визнання особою свої вини, з'явлення із зізнанням, сприяння розкриттю чи розслідування злочину, відшкодування заподіяної шкоди та інші позитивні, що підтверджують глибоке усвідомлення негативного характеру своєї поведінки.

Цих вимог закону суд при розгляді справи не дотримався та формально підійшов до вирішення цього питання.

Як убачається з протоколу судового засідання, суд належним чином не з'ясував відношення ОСОБА_5 до вчиненого злочину, та як він зобов'язується виправити свою поведінку, з огляду на те, що протягом усього досудового слідства він заперечував факт зґвалтування, що ставить під сумнів висновок суду про його щире каяття.

Не перевірив суд чи належним чином оформлено клопотання трудового колективу ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД", зокрема, чи містить воно трудову характеристику ОСОБА_5 з відзначенням його здатності до виправлення без притягнення до кримінальної відповідальності, дані про посткримінальну поведінку обвинуваченого, зобов’язання здійснювати заходи виховного впливу, спрямовані на недопущення вчинення

ОСОБА_5 нових злочинів.

Крім того, не враховані судом і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в Постанові № 12 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" (v0012700-05) , при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд під час судового розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину й особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України (2341-14) . Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК України (1001-05) порядку відповідне судове рішення.

Так, у постанові суд не відобразив результат аналізу доказів, на підставі яких дійшов висновку про винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому діяння, про наявність у діянні складу злочину та правильність кваліфікації дій винного.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд передчасно дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудового колективу на підставі ст. 47 КК України. Тому постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Оскільки під час перегляду справи на вказані істотні порушення кримінально-процесуального закону суд апеляційної інстанції уваги не звернув, його ухвала також підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду суд має всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи і постановити рішення, яке б відповідало вимогам закону та було б обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.