Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 25 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 березня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судиму,

виправдано за ч.2 ст. 233 КК України за відсутністю в її діях складу злочину.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2009 року виправдувальний вирок залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувалась в тому, що у травні 2002 року незаконно приватизувала одноквартирний будинок № 6, який розташований на вул. Лісній у с. Привольне Сімферопольського району. При цьому вона достовірно знала, що це приміщення "Кордон-Перевал", яке входить в майновий комплекс Сімферопольського лісомисливського господарства і є його невід’ємною частиною, призначене для обслуговування лісового господарства та розміщення охорони, в силу чого приватизації не підлягає.

При цьому ОСОБА_5 використала завідомо підроблений документ – "Свідоцтво про право власності на житло" від 8 травня 2002 року, який містив неправдиві відомості про те, що "Кордон-Перевал", розташований за адресою с. Привольне, вул. Лісна, 6 належить їй на праві спільної дольової власності з членами її сім’ї, у рівних долях. На підставі підробленого документа ОСОБА_5 набула права на майно, що не підлягає приватизації, чим заподіяла державі шкоду на 47 133 грн.

У касаційному поданні прокурори стверджують, що органами досудового слідства добуто достатньо доказів, які свідчать про наявність у діях ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ч.2 ст. 233 КК України, проте суд не взяв їх до уваги і безпідставно виправдав її. У зв’язку з цим, просять судові рішення скасувати і направити матеріали справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню за таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 березня 2008 року скасовано вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2006 року, яким ОСОБА_5 виправдано за ч.2 ст. 233 КК України за відсутністю в її діях складу злочину та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2007 року, якою вирок місцевого суду залишено без зміни, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Скасовуючи виправдувальний вирок та ухвалу апеляційного суду, касаційна інстанція вказала, що рішення про виправдання ОСОБА_5 прийнято без урахування того, що до початку процесу приватизації ОСОБА_5 одноквартирний будинок № 6 не був зареєстрований у БТІ, а свідоцтво про право власності та інші правовстановлюючі документи були прийняті й видані вже після початку процесу приватизації ОСОБА_5, більш того цей будинок не був введений в експлуатацію, тому що будувався господарським способом Сімферопольським лісомисливським господарством.

Касаційною інстанцією також було зазначено, що позначення цього будинку в інвентарних документах Сімферопольського лісомисливського господарства житловим будинком не визначає статус кордону як житлового будинку, тому що він не був переведений у службове житло або державний житловий фонд належним чином.

Крім того, рішення сесії Добровської сільської ради Сімферопольського району від 26 січня 2001 року, згідно якого спірному будинку привласнена адреса, не визначає його статусу і не є правовою підставою для переведення його в статус житлового будинку.

Відповідно до вимог ст. 399 КПК України вказівки суду касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Однак, в порушення наведених вимог закону місцевий суд не врахував вказівок суду касаційної інстанції при новому розгляду справи.

Органи досудового слідства на підтвердження того факту, що ОСОБА_5 приватизувала спірний будинок шляхом використання підроблених приватизаційних документів, послалися на висновок судово-почеркознавчої експертизи, згідно якої підпис у графі "Керівник органу приватизації" свідоцтва про право власності на житло виконаний не уповноваженою на це особою, а саме, ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_6, тобто, є підробленим.

Однак судом не надано належної оцінки висновку судово-почеркознавчої експертизи та не взято до уваги показання ОСОБА_6, який стверджував, що ОСОБА_5 приїздила до нього додому у грудні 2005 року з проханням підписати свідоцтво про право власності на житло, однак, він роз’ясняв її, що цей будинок не підлягає приватизації.

Дані показання ОСОБА_6 підтвердила і ОСОБА_5 під час очної ставки з ним і визнала, що знала про незаконність приватизації даного будинку.

Із показань головного бухгалтера Сімферопольського лісомисливського господарства ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_5 мала вільний доступ до печатки підприємства, а згідно висновку техніко-криміналістичної експертизи у свідоцтві про право власності на житло першою була проставлена печатка, а потім підпис від імені ОСОБА_6

Тому за наведених обставин висновок суду про виправдання ОСОБА_5 за відсутністю в її діях складу злочину, є передчасним, зробленим без повного, всебічного та об’єктивного аналізу наявних у справі доказів та вказівок суду касаційної інстанції, а тому не може визнаватися законним, у зв’язку з чим вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції, який при розгляді аналогічної касаційному поданню апеляції прокурора не усунув вищевказані порушення вимог кримінально-процесуального закону, підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи необхідно ретельно дослідити всі докази по справі, дати належну правову оцінку діям ОСОБА_5 та прийняти законне й обгрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.