Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 березня 2010 року матеріали справи за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 червня 2009 року.

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

жителя с. Іква Кременецького району

Тернопільської області, громадянина України,

засудженого вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 9 червня 2008 року за ч. 1 ст. 368 КК України до штрафу у розмірі 15 000 грн. з позбавленням права обіймати посаду начальника Кременецького районного відділу Тернопільської регіональної філії Центру державного земельного кадастру на строк 3 роки, –

звільнено від призначеного основного покарання на підставі пунктів "в", "г" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року та відмовлено у застосуванні ст. 14 вказаного Закону щодо звільнення від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посаду начальника Кременецького районного відділу Центру державного земельного кадастру.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 17 червня 2009 року зазначену постанову залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну постановлених судових рішень та прийняття рішення про звільнення його від призначеного судом додаткового покарання – позбавлення права обіймати посаду начальника Кременецького районного відділу Центру державного земельного кадастру. При цьому посилається на те, що суди першої і апеляційної інстанції невірно розтлумачили зміст ст. 14 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, внаслідок чого прийняли незаконне рішення, оскільки, на його думку, відповідно до вказаної статті його повинні були звільнити не тільки від основного, але й від додаткового покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який не заперечував проти задоволення касаційної скарги, пояснення засудженого, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду про звільнення ОСОБА_5 від призначеного за вироком Кременецького районного суду від 9 червня 2008 року за ч. 1 ст. 368 КК України основного покарання – штрафу у розмірі 15 000 гривень на підставі статті 1 пунктів "в", "г" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року (660-17) є правильним і у касаційній скарзі не оспорюється.

Відмовляючи ОСОБА_5 у звільненні його від призначеного додаткового покарання – позбавлення права обіймати посаду начальника Кременецького районного відділу Тернопільської регіональної філії Центру державного земельного кадастру на строк 3 роки, суд послався на те, що згідно зі ст. 14 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року від основного і додаткового покарання звільняються лише особи, які ще не були засуджені за вироком суду або вирок суду щодо таких осіб не набрав законної сили. Усі ж інші засуджені, які підпадають під дію цього Закону, до яких, на думку суду, відноситься і ОСОБА_5,від додаткових видів покарань не звільняються.

Із цим рішенням суду першої інстанції погодився й апеляційний суд, мотивуючи своє рішення тим, що від основного та додаткового покарання на підставі зазначеного Закону звільняються особи, які ще не були засуджені або ті, вироки щодо яких не набрали законної сили.

Разом з тим, згідно зі ст. 14 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року особи, які згідно із цим Законом звільняються від покарання, звільняються як від основного, так і від додаткового видів покарань. Усі інші засуджені, які підпадають під дію цього Закону, від додаткових видів покарань не звільняються.

Стаття 1 зазначеного Закону передбачає, що звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших видів покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, підлягають окремі категорії засуджених, у тому числі за злочини, вчинені з необережності. Таким чином законодавець, встановивши коло цих осіб, визначив, що це особи. які вже засуджені і вироки щодо яких набрали законної сили, оскільки згідно зі ст. 6 цього Закону інші особи, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки, щодо яких не набрали законної сили, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності. Крім того, ст. 5 цього Закону визначена ще одна категорія засуджених осіб, яким скорочується наполовину невідбута частина покарання.

Отже, посилання у ст. 14 цього Закону на те, що усі інші засуджені, які підпадають під дію цього Закону, від додаткових видів покарань не звільняються, стосується лише тих осіб, коло яких визначено у ст. 5 Закону, і до яких засуджений ОСОБА_5 не відноситься.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що засуджений ОСОБА_5 на підставі ст. 1 пунктів "в", "г" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року (660-17) підлягав звільненню як від основного, так і від додаткового покарання, у зв'язку із чим судові рішення щодо нього підлягають зміні.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 червня 2009 року щодо ОСОБА_5 з м і н и т и.

На підставі пунктів "в", "г" ст. 1, ст. 14 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року звільнити ОСОБА_5 від призначеного за вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 9 червня 2008 року за ч. 1 ст. 368 КК України додаткового покарання – позбавлення права обіймати посаду начальника Кременецького районного відділу Тернопільської регіональної філії Центру державного земельного кадастру на строк 3 роки.