Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 25 березня 2010 року у м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_6 на вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 20 листопада 2009 року щодо ОСОБА_6,

Зазначеним вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимий:

– 23 жовтня 1980 року за ст. ст. 140 ч. 2, 206 ч. 2 КК

України на 5 років позбавлення волі;

– 4 серпня 1986 року за ст. ст. 101 ч. 3, 142 ч. 1, 206 ч. 2, 222 ч. 3 КК України на 12 років позбавлення волі;

– 2 серпня 2005 року за ст. 309 ч. 3 КК України на 5 років

позбавлення волі,

звільненого 21 січня 2008 року умовно-достроково

на 1 рік 7 місяців 8 днів,

засуджений:

– за ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

– за ст. 187 ч. 4 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено 12 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно ч. 1 ст. 71 КК України до цього покарання приєднано частково у виді 6 місяців невідбуте покарання за вироком від 2 серпня 2005 року і остаточно до відбування призначено 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений за вчинення злочинів за таких обставин.

10 березня 2009 року в період з 8 години до 8 годин 30 хвилин, ОСОБА_6, озброївшись ножем і макетом пістолета, з метою заволодіння чужим майном, відкрив замок хвіртки і проник на АДРЕСА_1 а потім – у будинок.

Як особа, яка раніше вчинила розбійний напад, ОСОБА_6 напав на потерпілу ОСОБА_7, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров’я потерпілої, нанісши їй не менше двох ударів рукояткою ножа по голові.

Долаючи опір потерпілої, яка стала кликати на допомогу, з метою умисного вбивства ОСОБА_6 наніс потерпілій не менше десяти ударів в область передньої і задньої поверхні грудної клітки, черевної стінки та шиї з ушкодженням сонної артерії і повним пересіченням грудної артерії, від яких потерпіла ОСОБА_7 померла на місці події.

Як свідчать матеріали справи, боячись бути застигнутим на місці події, ОСОБА_6, нічого не захопивши з майна, з місця події втік.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді, просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з м’якістю призначеного ОСОБА_6 покарання, яке не відповідає як тяжкості вчиненого злочину, так і даним про особу винного.

Аналогічні доводи щодо невідповідності призначеного покарання у зв’язку з його м’якістю містить касаційна скарга потерпілої ОСОБА_5, котра з цих підстав просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд.

Засуджений ОСОБА_6 покликається у касаційній скарзі на необґрунтованість засудження.

Він стверджує про непричетність до злочину, який вчинила інша особа – ОСОБА_8.

Стосовно доказів, наведених у вироку, то, як зазначає ОСОБА_6, його зізнання сталося під впливом застосування недозволених методів ведення слідства, а решта доказів сфальсифіковані.

Просить скасувати вирок і справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав касаційне подання, пояснення ОСОБА_6, який підтримав свою касаційну скаргу і заперечує задоволення касаційного подання та касаційної скарги потерпілої, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора і касаційна скарга потерпілої підлягають задоволенню, касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково, вирок підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд у зв’язку з м’якістю призначеного покарання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Ці вимоги закону не дотримані судом при призначенні покарання ОСОБА_6.

Зокрема, призначаючи ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 115 КК України ближчим до мінімального, з передбаченого санкцією даної статті, суд фактично не врахував, що ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкий злочин.

У касаційному поданні та скарзі потерпілої обґрунтовано зазначено, що дані про особу ОСОБА_6, який раніше був неодноразово судимий, в тому числі – і за тяжкі злочини, серед яких і злочин, пов’язаний з позбавленням життя людини, фактично не враховані судом.

Відбувши 22 роки в місцях позбавлення волі і звільнившись умовно-достроково, ОСОБА_6 не став на шлях виправлення. Будучи на утриманні матері похилого віку, в пошуках засобів легкого існування, в період умовно-дострокового звільнення, ОСОБА_6 позбавив життя жінку похилого віку.

Наведені обставини переконливо свідчать про злочинну спрямованість і особливу суспільну небезпечність ОСОБА_6.

У зв’язку з цим призначене ОСОБА_6 покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання в силу його м’якості, оскільки не є достатнім і необхідним для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, призначивши ОСОБА_6 додаткове покарання за кожен із злочинів, суд, в порушення положень ч. 1 ст. 70 КК України, не призначив його за сукупністю злочинів.

За викладених обставин вирок підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням закону.

Якщо при новому розгляді справи, в процесі якого підлягають перевірці і доводи касаційної скарги ОСОБА_6, буде доведено обвинувачення в тому ж об’ємі, – призначене ОСОБА_6 покарання слід вважати м’яким.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора та касаційну скаргу потерпілої задовольнити повністю, касаційну скаргу ОСОБА_6 – частково.

Вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 20 листопада 2009 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.