Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 25 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – ОСОБА_5 на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 18 вересня 2009 року,

зазначеною постановою відмовлено у прийнятті апеляції головного спеціаліста юридичного відділу Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – ОСОБА_5 на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 04.09.2009 року, оскільки апеляція подана особою, яка не має на це права.

У касаційній скарзі вказується на безпідставність висновку апеляційного суду щодо відсутності у скаржника права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та ставиться питання про скасування постанови апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-1 КПК України, скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником.

Згідно зі ст. 236-2 КПК України, на постанову судді прокурором або особою, яка подала скаргу, може бути подана апеляція. Це положення поширюється також на представника особи, яка подавала скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Зі змісту чинного кримінально-процесуального закону убачається, що представником юридичної особи є спеціально уповноважена на це особа, за наявності підтвердження її повноважень.

Як свідчать матеріали справи, постанова старшого помічника прокурора Бахмацького району від 25 червня 2009 року була оскаржена до суду Виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, при цьому головним спеціалістом юридичного відділу даного відділення – ОСОБА_5 було надано суду довіреність від 19.12.2008 року, підписану директором даного відділення, яка наділяє представника виконавчої дирекції усіма правами, наданими законом, зокрема, бути представником у суді загальної юрисдикції з правом оскарження рішень суду.

Згідно ч.2 ст. 18 Закону України "Про судоустрій" від 07.02.2002 року місцеві та апеляційні суди входять в систему судів загальної юрисдикції.

За таких обставин, висновок апеляційного суду про відсутність у представника Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – ОСОБА_5 права на подачу апеляції не ґрунтується на законі.

Враховуючи наведене, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а матеріали справи – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу представника Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Чернігівської області від 18 вересня 2009 року скасувати, а матеріали справи направити на новий апеляційний розгляд.