Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ 23 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Черкаської області на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 4 лютого 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, не судимий,

працюючий начальником відділення соціально-психологічної служби

відділу соціально-виховної та психологічної роботи

Черкаської виправної колонії УДДУПВП в Черкаській області №62,

засуджений:

- за ч.3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах строком на 1 рік;

- за ч.2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Зобов’язано ОСОБА_5 на період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну місця проживання та періодично з’являтися в службу для реєстрації.

В апеляційному поряду вирок не розглядався.

ОСОБА_5 визнаний винуватим у тому, що він, будучи працівником правоохоронного органу – начальником відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Черкаської виправної колонії УДДУПВП в Черкаській області №62, зловживаючи службовим становищем, усупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, на прохання певного ув’язненого 10 листопада 2008 року у камері схову на автовокзалі в м.Черкаси незаконно придбав, перевіз, зберігав наркотичні засоби – 22,176 г і 23,337 г каннабісу – та психотропні речовини – 0,1437 г метамфетаміну – з метою передачі їх у місця позбавлення волі, та які наступного дня 11 листопада 2008 року були виявлені у нього працівниками ВБ УДУПВП у Черкаській області спільно з працівниками спецпідрозділу УСБУ в Черкаській області, чим заподіяв шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету правоохоронних органів держави.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок через неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м’якості і направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд недостатньо врахував обставини злочинів та особу засудженого і безпідставно обрав йому мінімальне покарання, а також на те, що суд неправильно визначив остаточне покарання і безпідставно звільнив ОСОБА_5 від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 1 рік.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Призначивши ОСОБА_5 за ч.3 ст. 364 КК України і за ч.2 ст. 307 КК України однакові за видом та розміром основні покарання, суд, усупереч положенням ст. 70 КК України, вказав у резолютивній частині вироку про спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим та безпідставно визначив остаточне основне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, тобто неправильно застосував кримінальний закон.

Також колегія суддів погоджується з доводами касаційного подання про те, що тяжкість скоєних злочинів та конкретні обставини справи, в тому числі вік підсудного, його фінансовий стан і ставлення до скоєного, не давали підстав обрати йому мінімальне покарання за санкціями ч.3 ст. 364 КК України і ч.2 ст. 307 КК України, оскільки ОСОБА_5, будучи працівником правоохоронного органу – начальником відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи виправної колонії, зловжив своїм службовим становищем та скоїв тяжкий корисливий злочин, підірвавши авторитет правоохоронних органів держави. Отже, обраний судом розмір покарання є явно несправедливим унаслідок м’якості.

Крім того, в порушення положень ст. 75 КК України, суд безпідставно звільнив ОСОБА_5 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, яке не входить до переліку покарань, від відбування яких можливе звільнення з випробуванням.

На підставі наведеного, вирок відносно ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, при якому суду необхідно дотриматися вимог чинного кримінального закону і, в разі визнання ОСОБА_5 винуватим, призначити йому покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України,

касаційне подання першого заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 4 лютого 2009 року відносно ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.