Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 23 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 14 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 27 листопада 2009 року.

Вироком суду від 14 грудня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Геніческа

Херсонської області, такого, який не має судимості

на підставі ст. 89 КК України,

засуджено за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п’ятнадцять років.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 3190,48 грн.

Вирішена доля речових доказів у справі відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

22 липня 2008 року, близько 12 годин 45 хвилин, ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з метою вбивства двох осіб – ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з якими в нього склалися неприязні стосунки, бажаючи смерті останніх, із зарядженою двоствольною мисливською рушницею ІЖ-49, 16-го калібру, прийшов у двір АДРЕСА_1 де перебували вказані особи. Реалізуючи злочинний план, ОСОБА_5 зробив постріл із рушниці у ОСОБА_6, спричинивши йому сліпе вогнепальне поранення органів грудної клітини, від якого настала смерть потерпілого, і, продовжуючи виконувати свій намір на позбавлення життя двох осіб, другий постріл у ОСОБА_7, спричинивши йому вогнепальне поранення грудної клітки, від якого потерпілий помер.

Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що 23 жовтня 2008 року о 18 годині 05 хвилин, перебуваючи у службовому кабінеті № 23 Генічеського РВ УМВС України в Херсонській області, умисно, з метою знищення кримінальної справи № 110157-08 за його обвинуваченням за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, наблизився до робочого столу слідчого по справі ОСОБА_8, схопив справу та почав її знищувати, розриваючи процесуальні документи, що знаходилися в кримінальній справі, однак свої дії не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки вони були припинені працівниками міліції.

Ухвалою суду від 27 листопада 2009 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 357 КК України повернута прокурору Херсонської області для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні. Повертаючи кримінальну справу на додаткове розслідування, суд вказав на неможливість усунення в судовому засіданні протиріч між показаннями ОСОБА_5 та слідчого Генічеського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_8, у зв’язку з чим органам досудового слідства необхідно: встановити осіб, які конвоювали 23 жовтня 2008 року із СІЗО до райвідділу міліції ОСОБА_5 і заводили його до кабінету слідчого, та допитати їх з приводу порядку та часу конвоювання, наявності кайданків та їх застосування до ОСОБА_5; встановити, у зв’язку з чим ОСОБА_5 не був звільнений відповідно до ч. 11 ст. 115 КПК України з-під варти 22 жовтня 2008 року та з’ясувати, чи не було відповідного розпорядження слідчого ОСОБА_8 щодо цього; та виконати інші слідчі дії по встановленню істини у справі.

У касаційних поданнях прокурор:

- просить вирок суду щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м’якості. Прокурор вказує на вчинення ОСОБА_5 особливо тяжкого злочину в стані алкогольного сп’яніння, внаслідок чого настала смерть двох осіб, на негативні характеристики ОСОБА_5, зловживання ним алкогольними напоями, антигромадський спосіб його життя, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку засудженого;

- ухвалу апеляційного суду про повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 357 КК України на додаткове розслідування просить скасувати з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону. Прокурор посилається на відсутність підстав для повернення справи на додаткове розслідування і вказує, що всі наявні докази були досліджені у ході судового слідства, і їх оцінку суд мав би дати при постановленні вироку. Вважає, що суд, при необхідності, міг допитати додатково свідків у справі, осіб, які конвоювали ОСОБА_5, шляхом судового доручення на підставі ст. 3151 КПК України (1001-05) перевірити причини невиконання ч. 11 ст. 115 КПК України та не звільнення обвинуваченого з-під варти 22 жовтня 2008 року.

У запереченнях на касаційне подання прокурора захисник ОСОБА_9 вказує на те, що ОСОБА_5 судом призначено покарання з дотриманням вимог ст. 65 КК України, зокрема, визначено в межах санкції ч. 2 ст. 115 КК України - у виді максимального строку покарання, яке визначається у виді позбавлення волі на певний строк, враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

У запереченнях на касаційне подання прокурора засуджений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_10 наводять аналогічні доводи, що і захисник ОСОБА_9, та вказують, що судом при постановленні щодо ОСОБА_5 вироку враховані всі обставини справи, а також дані про його інвалідність 3-ї групи і вважають, що визначене судом покарання є справедливим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Казнадзея В.В. про підтримання касаційних подань прокурора як про скасування вироку відносно ОСОБА_5 у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання внаслідок м’якості, так і скасування ухвали про повернення справи за ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 357 КК України на додаткове розслідування з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подань, колегія суддів вважає, що касаційне подання щодо необхідності скасування вироку задоволенню не підлягає, а щодо скасування ухвали суду підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржено. Винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України,у касаційному поданні прокурора не оспорюється.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні 22 липня 2008 року умисного убивства двох осіб – ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з якими в нього склалися неприязні стосунки, за який він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, визнаних судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів та є правильними.

ОСОБА_5 визнав, що 21 липня 2008 року у будинку 24 по вул. Белінського у м. Геніческу Херсонської області він познайомився ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, його ображали. Наступного дня, коли він зайшов до вказаного будинку, у них виникла сварка, в ході якої ОСОБА_6 та ОСОБА_7 висловлювали погрози, продовжили ображали його честь та гідність. Тому він у себе вдома по АДРЕСА_2 взяв рушницю та патрони до неї і, повернувшись до будинку 24, мав намір налякати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Пам’ятає, що стріляв з рушниці, яку в нього забрали.

Разом з тим, у ході досудового слідства ОСОБА_5, даючи показання, вказував, що стріляв у ОСОБА_6 та ОСОБА_7, маючи намір помститися потерпілим за образу.

Зміст вказаних показань ОСОБА_5 підтверджується даними, що містяться у протоколах його допиту як підозрюваного та обвинуваченого і при відтворенні обстановки та обставин події (т.1, а.с. 193-195, 209-212, 217-218).

При цьому, згідно з матеріалами справи, забезпечувалось право ОСОБА_5 на захист, оскільки слідчі дії проводились у присутності адвоката.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину підтверджується й іншими доказами, зібраними у справі.

Із досліджених судом показань потерпілої ОСОБА_11 убачається, що в липні 2008 року вона разом із чоловіком ОСОБА_6 та їх спільним знайомим ОСОБА_7 відпочивали у м. Генічеську, орендували квартиру по вул. Белінського у ОСОБА_12 22 липня 2008 року вдень, коли вона відпочивала в будинку, її чоловіка ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було вбито, як з’ясувалося, їх застрелив ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 157-158; т.2, а.с. 90-91).

Потерпіла ОСОБА_13 у ході досудового слідства підтверджувала, що 22 липня 2008 року було вбито її сина ОСОБА_7 разом із ОСОБА_6 у м. Генічеську Херсонської області, де вони відпочивали (т. 1, а.с. 160).

Свідок ОСОБА_12 у ході судового слідства підтверджував, що у липні 2008 року в нього орендували житло ОСОБА_6 із дружиною та ОСОБА_7 21 липня 2008 року до його будинку приходив ОСОБА_5, у якого із квартирантами був конфлікт, а вдень 22 липня 2008 року, коли він перебував у будинку, почув два хлопка і, коли вийшов у двір, побачив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбитими, а ОСОБА_5 підтвердив, що саме він убив потерпілих.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні вказував, що ОСОБА_5 після конфлікту із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вдень 22 липня 2008 року в дворі господарства ОСОБА_12 із рушниці застрелив потерпілих.

Про винність ОСОБА_5 свідчать і дані показань свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, допитаних у судовому засіданні, а також перевірені судом показання свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_5, які вони давали у ході досудового слідства, та інші докази, досліджені судом.

Так, згідно з даними висновку судово-медичної експертизи причиною смерті ОСОБА_6 є сліпе вогнепальне поранення органів грудної порожнини з ушкодженням лівої лопатки, 2-3 ребер ліворуч, обох легенів, серця й великих сосудів у його основі, органів средостенія, що супроводжувалося гострою крововтратою (т.1, а.с. 74-78).

Відповідно до даних висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_7 настала в результаті сліпого вогнепального поранення із дробової рушниці, спорядженої патроном із пластмасовим контейнером і дробом. Цей висновок підтверджений наявністю вхідного вогнепального поранення на правій половині передньої поверхні області грудної клітки, що супроводжувалося рановим каналом з ушкодженням другого ребра, правої легені, серцевої сорочки й серця, 6-8 грудних хребців, а також малокрів’ям внутрішніх органів (т.1, а.с. 86-90).

Крім того, про винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину свідчать дані протоколу огляду місця події, згідно з яким у дворі АДРЕСА_1 22 липня 2008 року виявлено тіла ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а на господарській будівлі - мисливську рушницю з двома гільзами (т.1, а.с. 21-47), дані протоколу огляду місця події – господарства ОСОБА_5 і вилучення належного сім’ї ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 чохла для рушниці та патрона (т.1, а.с. 50), а також висновки судово-балістичних експертиз та додаткових судово-медичних експертиз щодо механізму утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 98, 102, 108-109, 121-124).

Аналіз приведених даних, взятих у їх сукупності, надав суду підстави дійти обґрунтованого висновку щодо винності ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікувати його дії за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

Доводи касаційного подання про м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання колегія суддів визнає безпідставними.

При обранні покарання ОСОБА_5 суд урахував положення ст. 65 КК України, обґрунтував його даними про особу винного, врахував обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, та правильно призначив максимальне покарання, що визначається на певний строк, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

Разом з тим, ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 27 листопада 2009 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 357 КК України прокурору Херсонської області на додаткове розслідування підлягає скасуванню з наступних підстав.

За змістом ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли неповнота чи неправильність не можуть бути усунуті в судовому засіданні. При цьому суд зобов’язаний зазначити в ухвалі, в чому конкретно виявилась неповнота чи неправильність досудового розслідування, чому суд позбавлений можливості усунути їх в судовому засіданні, які саме обставини мають бути з’ясовані та які слідчі дії для цього необхідно виконати. Суд не вправі вимагати проведення таких слідчих дій, здійснити які неможливо, або таких, які не стосуються обвинувачення.

Відповідно до роз’яснення, що міститься в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" (va002700-05) , якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, свідків, виклику й допиту нових свідків, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 3151 КПК (1001-05) , вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти розгляд справи для витребування додаткових доказів (ст. 280 КПК).

Розглядаючи справу щодо ОСОБА_5, суд не виконав вимог зазначеного закону та залишив поза увагою роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про необхідність повернення справи по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 і ч.2 ст. 357 КК України на додаткове розслідування.

Визнавши, що органом досудового слідства при розслідуванні справи допущена неповнота, суд в ухвалі не навів переконливих аргументів, у чому ж конкретно вона проявилась, та не вказав, чому її не можна усунути в судовому засіданні, а також не запропонував органу досудового слідства провести конкретні слідчі дії для встановлення фактичних обставин, які за висновком суду не були з’ясовані.

Суд повертаючи кримінальну справу на додаткове розслідування, вказав на неможливість усунення в судовому засіданні протиріч між показаннями ОСОБА_5 та свідка, слідчого Генічеського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_8, щодо намагання ОСОБА_5 знищити матеріали кримінальної справи за його обвинуваченням за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України. Разом з тим, органом досудового слідства та судом допитані як ОСОБА_5, так і ОСОБА_8 щодо обставин знищення матеріалів справи. Крім того, суд мав можливість, дослідивши дані протоколу огляду місця події від 23 жовтня 2008 року та долучені до матеріалів кримінальної справи речові докази (т. 2, а.с. 237-243), дати їм оцінку в сукупності з іншими наявними у справі доказами, які за висновком органу досудового слідства доводять його винуватість в інкримінованому злочині та, виходячи із принципу їх допустимості та достатності, постановити в межах пред’явленого ОСОБА_5 обвинувачення законне й обґрунтоване рішення.

Проте суд не зробив цього, чим допустив неповноту судового слідства і безпідставно виділив зі справи матеріали за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 357 КК України і повернув справу у вказаній частині на додаткове розслідування, запропонувавши органу досудового слідства з’ясувати такі обставини, частина яких не є обов’язковою, оскільки вони є другорядними і істотного значення для правильного вирішення справи в даному конкретному випадку не мають, про що обґрунтовано стверджує прокурор у касаційному поданні.

Що ж стосується висновків суду про необхідність встановлення осіб, які конвоювали 23 жовтня 2008 року із СІЗО до райвідділу міліції ОСОБА_5, то проводити слідчі чи інші процесуальні дії по встановленню цих осіб не доцільно, адже, як убачається зі справи, вказані особи були працівниками міліції, а доставка ОСОБА_5 до слідчого здійснювалася через начальника Генічеського РВ УМВС України в Херсонській області, і суд при необхідності не був позбавлений можливості з’ясувати ці питання шляхом відповідного запиту чи надання судового доручення органам досудового слідства у порядку ст. 3151 КПК України (1001-05) . Так само суд не був позбавлений можливості з’ясувати причини утримання під вартою ОСОБА_5 після рішення суду від 22 жовтня 2009 року, яким відмовлено в продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_5, допитавши з цього приводу компетентних працівників СІЗО, де утримувався обвинувачений.

З огляду на наведене колегія суддів Судової палати у кримінальних справах вважає, що ухвала суду про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно всебічно, повно і об’єктивно дослідити обставини справи за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 357 КК України і у залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 14 грудня 2009 року стосовно ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок суду – без зміни.

Касаційне подання прокурора на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 27 листопада 2009 року задовольнити, ухвалу суду скасувати, а справу за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 357 КК України направити на новий судовий розгляд до того ж апеляційного суду.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишити тримання під вартою.