Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Парусова А.М.,

адвоката ОСОБА_4,

скаржника ОСОБА_5

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 23 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Соломґянського районного суду м.Києва від 11 липня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 15 квітня 2009 року за скаргою ОСОБА_5,

постановою Соломґянського районного суду м.Києва від 11 липня 2008 року задоволено скаргу ОСОБА_5 і скасовано постанову слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області від 19 січня 2008 року про порушення кримінальної справи щодо виконуючого обов’язки начальника КОКП ВКГ "Київоблводоканал" ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, в порушенні кримінальної справи щодо нього відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 15 квітня 2009 року постанову щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Як убачається з матеріалів справи, постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області від 19 січня 2008 року була порушена кримінальна справа щодо виконуючого обов’язки начальника КОКП ВКГ "Київоблводоканал" ОСОБА_5 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України. Приводом для порушення кримінальної справи стали результати перевірки Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 25 грудня 2007 року, якою встановлено, що в порушення вимог п.п.7.4.1, 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", КОКП ВКГ "Київоблводоканал" в особі ОСОБА_5, умисно, з метою ухилення від сплати податків, шляхом віднесення до податкового кредиту за вересень 2007 року суми ПДВ з операції придбання торфу у ТОВ "Магнолія" на суму 25000000 грн. за ціною, яка перевищує звичайну ціну на такий товар, унаслідок чого завищив податковий кредит з ПДВ у вересні 2007 року на загальну суму 3450590,05 грн., що призвело до несплати в бюджет за вересень 2007 року 350654,0 грн. та за жовтень 2007 року - 1817550 грн.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, по справі допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме - суд не перевірив наявність приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, а вдався до оцінки доказів. З цих підстав просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Парусова А.М., який підтримав касаційне подання, адвоката ОСОБА_4 та скаржника ОСОБА_5, які заперечували проти його задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч .2 с т.94 КПК України (1001-05) , п ідставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Із змісту зазначеного закону убачається, що на цій стадії перевіряється лише наявність об’єктивних ознак, що характеризують подію злочину і закон не вимагає надавати докази або вважати встановленими обставини, які можуть бути встановленні лише під час розслідування справи.

Як зазначено у ст. 236-8 КПК України, при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Цих вимог закону суд не дотримав і під час розгляду скарги ОСОБА_5 не перевіряв наявність приводів і підстав для порушення справи, а вдався до перевірки фактичних обставин справи та дав оцінку доказам.

Зокрема суд зазначив, що орган досудового слідства передчасно вирішив питання про порушення кримінальної справи щодо несплати до бюджету 1 817 550 грн. внаслідок завищення податкового кредиту з ПДВ і не переконався в оскарженні/неоскарженні податкових повідомлень-рішень та не з’ясував їх узгодженість/неузгодженість у розумінні ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, відповідно до якого злочин, передбачений ст. 212 КК України, є закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування (тобто сум, узгоджених податкових зобов’язань, визначених відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) ), а саме – з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи обов’язковий платіж, що відповідно до визначеного статтею 5 цього Закону порядку вважається узгодженим і підлягає до сплати.

Крім того, у постанові зазначено, що оскільки підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які фактично не містять інформації про злочин та є недостатніми для висновку про існування події злочину, твердження прокурора про наявність підстав для порушення кримінальної справи за відсутності достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, суд визнав необґрунтованими.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки у порушення вимог ст. 236-8 КПК України при розгляді скарги на постанови про порушення кримінальних справ суд вдався до оцінки доказів і визнав встановленими такі обставини, які відповідно до ст. 64 КПК України підлягають доказуванню в кримінальній справі та можуть бути встановлені лише за результатами досудового слідства. Так само, лише після порушення кримінальної справи, відповідно до ст. 65 КПК України, під час проведення слідчих дій можуть бути встановлені та оцінені докази по справі.

Допущені місцевим судом порушення вимог кримінально-процесуального закону залишились поза увагою суду апеляційної інстанції. Всупереч вимогам ст. 377 КПК України, апеляційний суд залишив без задоволення апеляцію прокурора та не навів переконливих доводів на їх спростовання, а при формулюванні висновку про відсутність підстав для порушення кримінальної справи припустився аналогічної помилки і послався на ті ж обставини, що й місцевий суд.

Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, вони ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, а тому відповідно до ст. 370 КПК України постанова Соломґянського районного суду м.Києва від 11 липня 2008 року та ухвала Апеляційного суду м.Києва від 15 квітня 2009 року за скаргою ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду.

При новому розгляді справи необхідно дотримати вимоги кримінально-процесуального та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Соломґянського районного суду м.Києва від 11 липня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 15 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, матеріали справи направити на новий судовий розгляд.