Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням в.о. військового прокурора Південного регіону України на вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2009 року щодо ОСОБА_5,

зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 368 КК України до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права постійно чи тимчасово здійснювати функції представників влади, а також обіймати постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форм власності, посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконувати такі обов’язки за спеціальним повноваженням на строк 3 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

В апеляційному порядку дане судове рішення не переглядалося.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він 4 лютого 2009 року, о 13 годині 30 хвилин, у м. Гайвороні в автомобілі "Форд Сієрра", будучи службовою особою –провідним спеціалістом Гайворонського районного військового комісаріату, вимагаючи отримання хабара від ОСОБА_6, отримав від останнього гроші в сумі 3 000 грн. за зняття його з військового обліку, погрожуючи в іншому випадку повідомити правоохоронні органи про ухилення ОСОБА_6 від призову на військову службу.

У касаційному поданні прокурор вказує на необґрунтованість призначення засудженому надто м’якого покарання та звільнення його від відбування покарання, просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікація його дій за ч.2 ст. 368 КК України відповідають встановленим судом обставинам справи та у касаційному порядку не оспорюються.

Доводи прокурора щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого колегія суддів вважає переконливими.

Як убачається з матеріалів справи, суд, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_5 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 368 КК України, та про звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, послався у вироку на те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має на утриманні одну неповнолітню дитину та позитивно характеризується за місцем роботи.

Разом з тим, зазначені висновки зроблені з порушенням вимог ст. 323 КПК України, яка вказує, що суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Як убачається з протоколу судового засіданні, дані про особу ОСОБА_5, зокрема, довідка про відсутність судимостей та документи про наявність у нього на утриманні дітей взагалі судом не досліджувалися. Крім того, матеріали справи не містять згадуваної у вироку характеристики на засудженого з місця роботи.

Одночасно при вирішенні питання щодо можливості звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, судом не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який являє собою підвищену суспільну небезпеку, те, що засуджений свою вину визнав частково та заперечував факт вимагання у ОСОБА_6 хабара, спростовуючи доводи про те, що ним було штучно створено умови, за яких потерпілий був змушений дати хабар.

Крім того, при звільненні ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд не зазначив у вироку, від відбування якого саме покарання (основного чи додаткового) звільняється засуджений, що також є істотним порушенням вимог кримінального закону.

Враховуючи наведене, вирок суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а справа – направленню на новий судовий розгляд. Якщо при новому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, то призначене йому покарання зі звільненням від його відбування слід вважати м’яким.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання в.о. військового прокурора Південного регіону України задовольнити.

Вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.