Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 18 березня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_8 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 30 грудня 2008 року.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2008 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права працювати в правоохоронних органах строком на 3 роки.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права працювати в правоохоронних органах строком на 3 роки.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 30 грудня 2008 року вирок змінено, виключено з мотивувальної частини вироку обтяжуючу обставину – тяжкі наслідки, завдані злочином. В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні злочину за таких обставин.

ОСОБА_6, виконуючи обов’язки начальника відділення карного розшуку Збаразького РВ УМВС України в Тернопільській області, разом з оперативним уповноваженим відділення карного розшуку ОСОБА_7 та іншими працівниками міліції 7.12.2004 року прибули в с. Н.Луб’янки Збаразького району Тернопільської області на тваринну ферму приватного агропромислового підприємства "Левада" для з’ясування обставин вчинення крадіжки грошей з сейфа підприємства.ОСОБА_7 разом з ОСОБА_5 та заступником директора підприємства Шаповаловим привезли на підприємство ОСОБА_8, який працював сторожем ПАП "Левада".В кабінеті директора ОСОБА_6 вимагав від ОСОБА_8 зізнання у вчиненні злочину, проте останній категорично заперечував свою причетність до крадіжки грошей. ОСОБА_6 з метою примусити його зізнітися наніс декілька ударів в обличчя ОСОБА_8. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в приміщенні охорони стали бити потерпілого шлангом, дерев’яною палицею, руками по голові, руках, сідницях, ногах з метою примушення до зізнання у вчиненні крадіжки.

Потім ОСОБА_7 та ОСОБА_6 близько 23 години доставили ОСОБА_8 до Збаразького РВ УМВС України в Тернопільській області, де в службовому кабінеті ОСОБА_6 ударив потерпілого рукою в обличчя та залякував невстановленим предметом. В подальшому ОСОБА_7 прикував ОСОБА_8 наручниками до батареї і утримував його так протягом години, після чого помістив в кімнату для затриманих, де утримував до ранку наступного дня. 8.12.2004 року ОСОБА_8 завели в службовий кабінет, де ОСОБА_7 наніс йому рукою удар в голову, від чого потерпілий впав та втратив свідомість і був доставлений в лікарню.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування. Зазначає, що злочин він не вчиняв. Посилається на однобічність та неповноту у дослідженні обставин справи, що суд в основу вироку поклав показання потерпілого ОСОБА_8 щодо вчиненням ним злочину, та не взяв до уваги інші показання потерпілого, в яких він зізнається в тому, що оговорив його у вчиненні злочину. Вказує, що суд не дав належної оцінки і іншим доказам: зокрема, показанням дружини потерпілого ОСОБА_9. Посилається на порушення кримінально-процесуального закону під час проведення впізнаня. Крім того, зазначає, що було виготовлено два вироки, між якими існують розбіжності щодо міри покарання;

засуджений ОСОБА_7 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування. Зазначає, що злочин він не вчиняв. Посилається на однобічність та неповноту у дослідженні обставин справи. На його думку, висновки суду щодо його винності грунтуються на припущеннях. Судом не дана належна оцінка показанням потерпілого ОСОБА_9 щодо його непричетності до скоєння злочину. Посилається на порушення кримінально-процесуального закону під час проведення впізнаня. Крім того, зазначає, що було виготовлено два вироки, між якими існують розбіжності щодо міри покарання;

потерпілий ОСОБА_8 порушує питання скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування. Зазначає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 його не били, він помилково при проведенні впізнання назвав їх, як на осіб, які вчинили щодо нього злочин. В подальшому давав показання щодо застосування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до нього насильства під тиском працівників прокуратури.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_5,який підтримав касаційні скарги, прокурора, який не підтримав касаційні скарги та вважав судові рішення законними і обгрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненому злочині грунтуються на зібраних та ретельно перевірених у судовому засіданні доказах.

Так, із показань потерпілого ОСОБА_8 як в судовому засіданні, так і на досудовому слідстві убачається, що ОСОБА_6, вимагаючи від нього зізнання у вчиненні крадіжки грошей із сейфа підприємства, наніс йому декілька ударів рукою в обличчя. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжили його бити, ОСОБА_6 гумовим шлангом, а ОСОБА_7 дерев’яною палицею, а коли та зламалась – руками та ногами, наносили удари по голові, руках, сідницях та кінцівках. В подальшому його доставили в райвідділ міліції, де його продовжували бити. Крім того, ОСОБА_6 прикладав до його голови предмет, схожий на пістолет, а ОСОБА_7 кайданками причипив його до радіатора опалення і утримував в такому положенні близько години. В приміщенні райвідділу його протримала до ранку 8.12.2004 року і вранці ОСОБА_7 знову наніс йому удар в голову, від якого він втратив свідомість.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14 пояснили, що потерпілий розказав їм про своє побиття працівниками міліції.

Під час пред’явлення потерпілому ОСОБА_8 осіб для впізнання, останній серед працівників Збаразького РВ УМВС України в Тернопільській області впізнав ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як осіб, які нанесли йому тілесні ушкодження (т. 1 а.с. 159-160).

Свої показання стосовно впізнання ним осіб потерпілий підтвердив під час проведення очної ставки з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 94-95, 101-102).

Згідно з висновками судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості..

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність цих та інших, наведених у вироку доказів, не встановлено, тому твердження засуджених і потерпілого про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не вчиняли щодо ОСОБА_8 злочин та, що потерпілий оговорив їх у скоєному злочині, безпідставні.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 365 КК України є правильною.

Покарання призначене з урахуванням обставин справи, тяжкості злочину та особи засудженої, а тому є справедливим і відповідає вимогам кримінального закону.

Посилання засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у скаргах на розбіжності, які містясться в оригіналі та копії вироку безпідставні. Апеляційним судом Тернопільської області була проведена службова перевірка, в ході якої була встановлено, що міра покарання, зазначена в оригіналі вироку у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права працювати в правоохоронних органах строком на 3 роки відповідає дійсності.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування або зміни судових рішень не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_8 залишити без задоволення, вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 30 грудня 2008 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – без зміни.