Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 квітня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 16 червня 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Цим вироком ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сошичне Камінь-Каширського району Волинської області, раніше не судимого,

та

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Сошичне Камінь-Каширського району Волинської області, раніше не судимого,

визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК України, і призначено їм із застосуванням ст. 69 цього Кодексу покарання 5 років позбавлення волі кожному.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на кожного з них обов’язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Постановлено покласти обов’язки щодо нагляду за засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та проведення з ними виховної роботи на період їх навчання в Сошичненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів на їх класних керівників: відповідно на ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Прийнято рішення щодо речових доказів та судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 16 червня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними в тому, що вони 21 червня 2008 року близько 3 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння на подвір’ї житлового будинку АДРЕСА_1, діючи групою осіб та застосовуючи до потерпілої ОСОБА_5 фізичне насильство та погрози його застосування, намагалися її зґвалтувати, але усіх дій, які вважали необхідними для доведення цього злочину до кінця, не вчинили з причин, що не залежали від їх волі.

У касаційному поданні прокурор, даючи свій аналіз доказам та іншим даним, які містяться в матеріалах справи, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням судом ст. 69 КК України і невідповідністю призначеного засудженим покарання тяжкості вчиненого ними злочину та особі кожного з них внаслідок м’якості, а також необґрунтованим звільненням їх на підставі ст. 75 зазначеного Кодексу від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити.

Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК України у касаційному поданні не оспорюються.

При призначенні покарання засудженим суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особу кожного з них та обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання, а також конкретні обставини справи.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було вчинено злочин, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Як убачається з протоколу судового засідання, наприкінці судового розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розкаялися у вчиненому, вибачилися перед потерпілою і дали обіцянку не вживати алкогольних напоїв та не вчиняти правопорушень. Потерпіла зазначила, що не має до них претензій будь-якого характеру, та просила суд не обирати їм покарання у виді позбавлення волі.

При призначенні покарання засудженим обставиною, яка обтяжує покарання, судом було визнано вчинення ними злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Обставинами, які пом’якшують покарання, суд визнав те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин, за який їх засуджено, у неповнолітньому віці, при цьому ОСОБА_1 виховується у неповній сім’ї, де мати зловживає алкогольними напоями, а ОСОБА_2 є сиротою і проживає в сім’ї своєї старшої сестри, обидва загалом позитивно характеризуються за місцем навчання, раніше злочинів не вчиняли та на обліку в кримінальній міліції у справах дітей не перебували, є потерпілими внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, вчинений ними злочин є незакінченим і тяжких наслідків від нього не настало, при цьому була неправильною поведінка самої потерпілої, яка за віком майже вдвічі старша за засуджених, але в нічній час вживала з ними алкогольні напої, будучи одягнена в одну сорочку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що зазначені обставини, які пом’якшують покарання, у сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочину і дають підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення їм покарання нижче від найнижчої межі санкції статті, за якою їх засуджено.

Призначене засудженим покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років є необхідним і достатнім для їх виправлення й попередження нових злочинів і вважати його м’яким підстав не вбачається.

Зваживши, крім вищевказаного, на думку опитаних в судовому засіданні представників служби у справах дітей Камінь-Каширської райдержадміністрації, кримінальної міліції у справах дітей Камінь-Каширського РВ УМВС України у Волинській області, Сошичненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня, учнями якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про те, що виправлення і перевиховання останніх можливе без ізоляції від суспільства, суд прийняв обґрунтоване рішення про звільнення їх на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши обов’язок щодо нагляду за засудженими та проведення з ними виховної роботи на їх класних керівників.

Отже, підстав для задоволення касаційного подання з наведених у ньому мотивів та призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.