Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом по першій інстанції, на постанову судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2010 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Цією постановою зі стадії попереднього розгляду кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 123, п. "е" ст. 93 КК України 1960 року, ч. 2 ст. 194, ст. 255, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17, п.п. "а", "і" ст. 93, п.п. "а", "е", "з", "і" ст. 93, ч. 2 ст. 123 КК України 1960 року, ст. 255, ст. 257 КК України;

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17, п.п. "а", "е" ст. 93, п.п. "а", "г", "е" ст. 93, п.п. "в", "з" ст. 93 КК України 1960 року, ст. 255, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 123, п. "е" ст. 93 КК України 1960 року, ч. 2 ст. 194, ст. 255, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_11,

ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17, п.п. "ж", "і" ст. 93, п.п. "г", "ж", "і" ст. 93 КК України 1960 року, ст. 255, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_12,

ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17, п.п. "а", "і" ст. 93 КК України 1960 року, ст. 255, ст. 257 КК України;

ОСОБА_13,

ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17, п.п. "а", "і" ст. 93 КК України 1960 року, ст. 255, ст. 257 КК України;

повернуто прокурору Автономної Республіки Крим на додаткове розслідування.

Органом досудового слідства ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 обвинувачувалися у вчиненні особливо тяжких та тяжких злочинів в складі злочинної організації – банди в період з 1993 року по 1999 рік в містах Сімферополі, Алушті, Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим – незаконному позбавленні волі, замахах на умисне вбивство, умисних убивствах, умисному знищенні майна, незаконному поводженні зі зброєю та бойовими припасами.

У касаційному поданні прокурор зазначає про безпідставність повернення судом справи на додаткове розслідування, оскільки, на його думку, під час досудового слідства не було допущено таких порушень вимог КПК України (1001-05) , без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

У поданні міститься прохання про скасування постанови судді апеляційного суду щодо всіх обвинувачених та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; міркування прокурора на підтримку касаційного подання; пояснення захисників, які вважали ухвалене суддею апеляційного суду рішення законним і обґрунтованим та просили залишити його без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України, коли обвинувачений притягується до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей.

Проте, як видно з матеріалів справи, орган досудового слідства зазначених вимог закону в повній мірі не дотримався.

Так, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, крім іншого, пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 255 та 257 КК України.

У той же час, в постановах про притягнення як обвинувачених та в обвинувальному висновку дії, які ставляться в провину ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 за ст. 255 та 257 КК України не розмежовані, що свідчить про неконкретність пред’явленого обвинувачення, а відтак і про порушення права зазначених осіб на захист.

У зв’язку з цим, суддя апеляційного суду дійшов правильного висновку про те, що під час досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК України (1001-05) , без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, та відповідно до вимог ст. 246 КПК України обґрунтовано повернув її на додаткове розслідування.

У касаційному поданні прокурор твердить, що слідчий не міг і не повинен був розмежовувати дії обвинувачених, які їм інкриміновані за ст.ст. 255 та 257 КК України.

З такими доводами подання колегія суддів не може погодитися, оскільки вони не ґрунтуються на законі і суперечать вимогам ч.2 ст. 132 КПК України.

Не заслуговують на увагу й доводи подання про те, що зазначені в постанові судді порушення свідчать про неправильність досудового слідства, а тому з цих підстав справа відповідно до вимог ст. 281 КПК України могла бути повернута на додаткове розслідування лише зі стадії судового розгляду.

Пред’явлення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 неконкретного обвинувачення суттєво обмежує їх право на захист, а тому призначати справу до судового розгляду без усунення цього порушення Кримінально-процесуального кодексу (1001-05) , яке є істотним, і може бути усунуте лише під час додаткового розслідування, суддя апеляційного суду не мав підстав.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання прокурора.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а постанову судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2010 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 – без зміни.