Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Теплицького районного суду Вінницької області від 4 березня 2009 року.

Вироком Теплицького районного суду Вінницької області від 4 березня 2009 року

ОСОБА_5,

який ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 4.12.2008 року

Теплицьким районним судом Вінницької області

за ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки обмеження

волі з позбавленням права обіймати керівні посади

в банківських установах строком на 2 роки

з іспитовим строком на 2 роки

на підставі ст. 75 КК України,

засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України до обмеження волі на 3 роки з позбавленням права займати керівні посади в банківських установах на 2 роки 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_5 призначено 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в банківських установах на 2 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців та на підставі ст. 76 КК України на нього покладені певні обов’язки.

В апеляційному порядку вирок не оскаржено.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, працюючи на посаді керівника Теплицького відділення ВФ ЗАТ КБ "Приватбанк" з метою заволодіння коштами, які були перераховані УПФ України у Теплицькому районі та Теплицьким районним центром зайнятості на рахунок Теплицького відділення ВФ ЗАТ КБ "Приватбанк" для послідуючого їх зарахування на особисті рахунки громадян в якості пенсій та допомоги по безробіттю, зловживаючи своїм службовим становищем, 28.12.2007 року під час формування пакету на зарахування вищезазначених коштів в програмному комлексі "МО" замість громадян, яких необхідно було включити в список осіб для зарахування на їх особисті рахунки коштів в якості пенсій та допомоги по безробіттю, умисно включив себе у даний список, вказавши своє прізвище, ім’я, по-батькові, номер рахунку, який особисто йому належав, та суму коштів в розмірі 3000 грн., які необхідно зарахувати на даний рахунок. Після зарахування головним офісом ЗАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ коштів у сумі 3000 грн. на його особистий рахунок через банкомати ОСОБА_5 отримав дані кошти та використав на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_5, будучи службовою особою, повторно шляхом зловживання своїм службовим становищем 29.12.2007, 17.01.2008 і 20.02.2008 років під час формування пакету на зарахування коштів в програмному комлексі "МО" замість громадян, яких необхідно було включити в список осіб для зарахування на їх особисті рахунки коштів в якості пенсій та допомоги по безробіттю, умисно включив себе у даний список осіб, вказавши суму коштів в 3710,46 грн., які необхідно зарахувати на даний рахунок. Після зарахування головним офісом ЗАТ КБ "Приватбанк" 3710,46 грн. на його особистий рахунок. ОСОБА_5 через банкомати отримав дані кошти, які в подальшому використав на власні потреби.

Всього ОСОБА_5 повторно шляхом зловживання своїм службовим становищем було привласнено кошти ЗАТ КБ "Приватбанк" на загальну суму 6710,46 грн..

У касаційному поданні порушується питання про скасування вироку від 4 березня 2009 року та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м’якістю призначеного покарання. Зазначається, що суд неправильно застосував передбачений ст. 70 КК України принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим при призначенні покарання за сукупністю злочинів. На думку прокурора, суд повинен був застосувати ч. 2 ст. 70 КК України і призначити покарання. Вважає, що суд безпідставно призначив ОСОБА_5 покарання на підставі ст. 75 КК України., оскільки недостатньо врахував обставини вчинення злочинів та особу засудженого.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення подання, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону. неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у скоєному злочині та правильності кваліфікації їх дій за ч. 3 ст. 191 КК України у касаційному поданні не оспорюються.

Як убачається з матеріалів справи суд, призначаючи покарання ОСОБА_5 неправильно застосував ст. 70 КК України і призначив йому остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання згідно вироку Теплицького районного суду Вінницької області від 4 грудня 2008 року більш суворим покаранням за даним вироком у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в банківських установах строком на 2 роки 6 місяців.

Проте, призначені вироками Теплицького районного суду Вінницької області від 4 грудня 2008 року та 4 березня 2009 року основні покарання за ч. 3 ст. 191 КК України однакові за видом та розміром у виді 3 років обмеження волі, визначені не у максимальних межах, передбачених санкцією частини третьої вказаної статті.

За таких обставин суд повинен був застосувати принцип часткового складання основних покарань, призначених ОСОБА_5, у межах передбачених ч. 2 ст. 70 КК України.

Також судом допущено неправильне застосування кримінального закону.

При призначенні покарання суд не врахував, що злочин за який засуджено ОСОБА_5 до реального відбування покарання у виді 3 років обмеження волі, він вчинив до постановлення вироку суду від 4 грудня 2008 року і, згідно якого його засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в банківських установах строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строк на 2 роки.

За таких обставин кожний вирок підлягає самостійному виконанню і застосування принципів поглинання, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається.

Крім того, суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання, недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу засудженого і не навів переконливих мотивів щодо обгрунтування свого рішення про застосування ст. 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в ході якого слід розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Якщо при новому розгляді справи винуватість ОСОБА_5 буде доведена у повному обсязі, то призначене йому покарання слід вважати м’яким.

Керуючись ст.ст. 395. 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Вирок Теплицького районного суду Вінницької області від 4 березня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.