Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні у м.Києві 18 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на постанову Єнакієвського міського суду Донецької області від 5 травня 2009 року щодо ОСОБА_5,

зазначеною постановою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 272 КК України, на підставі ст. 46 КК України, а кримінальну справу провадженням закрито.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він 17.04.2006 року, обіймаючи посаду бригадира монтажників, виконуючи роботи по ремонту бункерної естакади на доменній печі №5 Єнакієвського металургійного заводу, порушив правила безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що призвело до травмування монтажника ОСОБА_6, внаслідок чого йому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області просить скасувати названу постанову та направити справу на нове розслідування. Посилається на неправильне застосуванням кримінального закону, оскільки дії ОСОБА_5 неправильно кваліфіковані органом досудового слідства за ч.1 ст. 272 КК України. Зазначає, що в діях останнього убачається склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України, що відноситься до категорії тяжких злочинів, тому його звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим є необґрунтованим.

З матеріалів кримінальної справи видно, що слідчий прокуратури м.Єнакієво звернувся до суду з постановою, погодженою з прокурором м.Єнакієво, щодо вирішення питання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 272 КК України, на підставі ст. 46 КК України, і судом було прийняте відповідне рішення.

Разом з тим, при винесенні постанови слідчий прокуратури не врахував, що згідно з висновком судово-медичного експерта (а.с.174) потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, а відповідно до роз’яснень, що містяться в п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва" №7 від 12.06.2009 року (va007700-09) , під "іншими тяжкими наслідками" (ч.2 ст. 272 КК України) слід розуміти, зокрема, випадки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній людині. Отже, органом досудового слідства дії ОСОБА_5 неправильно були кваліфіковані за ч.1 ст. 272 КК України. Прокурор, погоджуючись з цією постановою слідчого, не звернув на це уваги, як і прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Таким чином, по даній справі саме неправильна правова позиція прокурорів як на досудовому слідстві, так і в суді призвела до постановлення судом незаконного рішення, оскільки згідно зі ст.ст. 275, 276 КПК України суд не мав права за власною ініціативою кваліфікувати дії обвинуваченого за законом про більш тяжкий злочин або ініціювати питання про направлення справи на додаткове розслідування з цих підстав.

Розглядаючи таке ставлення прокурорів до виконання своїх службових обов’язків як неприпустиме, колегія суддів вважає за необхідне довести про зазначені факти до відома прокурора Донецької області.

Керуючись ст.ст. 23-2, 400-2 КПК України. колегія суддів,

про вище викладене довести до відома прокурора Донецької області для вжиття заходів по недопущенню порушень закону працівниками прокуратури під час досудового і судового слідства.