Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 березня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2009 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 31.10.2006 року за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 3 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки; за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців, а за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України – позбавлення волі строком 5 років.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням 2 роки, з покладенням на засудженого обов’язків, передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, 10 вересня 2007 року приблизно о 2-й годині ОСОБА_1 біля бару "Мрія" на ст. Роздільна-1 Одеської залізниці, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, відкрито викрав належний ОСОБА_2 мопед марки "Хонда" АР 18-1579091 вартістю 2100 грн.

16 жовтня 2007 року приблизно о 3-й годині ОСОБА_1 біля бару "Райський уголок" м. Роздільна Одеської області, намагався незаконно заволодіти мотоциклом "ИЖ-Планета-5" д/н НОМЕР_1 вартістю 3000 грн., який належав ОСОБА_3, проте був затриманий працівниками міліції.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, зазначає, що місцевий суд при призначенні покарання засудженому, безпідставно застосував до останнього ст.ст. 69, 75 КК України. Просить скасувати постановлені по справі судові рішення, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, яка підтримала касаційне подання, обговоривши його доводи та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

На підставі зібраних по справі доказах, місцевий суд дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів, кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 289 КК України та призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком 4 роки, за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців, а за сукупністю цих злочинів на підставі ст. 70 КК України – позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 було визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 років, а на підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням 2 роки, з покладенням на засудженого обов’язків, передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

На думку колегії суддів, призначене засудженому ОСОБА_1 покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 289 КК України, суд врахував, як вбачається з вироку, зокрема, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненому та щиро розкаявся, з’явився із зізнанням, активно сприяв розкриттю злочину, вчинив його будучу неповнолітнім, думку потерпілих, а також й те, що ОСОБА_1 позитивно характеризується, його діями не було спричинено тяжких наслідків.

Наведені обставини, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного давали суду підстави для призначення йому покарання за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.

Разом з тим, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд не врахував, що ОСОБА_1 раніше судимий за корисливий злочин, протягом іспитового строку знову вчинив 2 злочини, що свідчить про те, що він належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став.

З врахуванням наведеного, вирок, а також ухвала Апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Якщо при новому судовому розгляді справи буде доведена вина ОСОБА_1 у вчинені інкримінованих злочинів, призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, слід вважати м’яким.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 березня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.