Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 16 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 вирок Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 7 липня 2009 року щодо нього,

зазначеним вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця м. Макіївка Донецької області, судимого:

- 22.02.1994 року за ч.3 ст. 81, ст. 17 і ч.3 ст. 81, ч.1 ст. 89 КК України 1960 року на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі;

- 26.06.1998 року за ч.2 ст. 141 КК України 1960 року з урахуванням змін, внесених постановою Селідовського міського суду Донецької області від 09.11.2001 року, на 6 років позбавлення волі, звільненого 21.12.2001 року від покарання умовно-достроково на 1 рік 8 місяців і 7 днів,

- засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він 11.01.2009 року, близько 18 год. 00 хв., будучи в стані алкогольного сп’яніння, в магазині "У Іванича" по вул. Московській Центрально-Міського району м. Макіївка з метою відкритого викрадення чужого майна підійшов ззаду до ОСОБА_5 та відкрито викрав з кармана кожуху належний їй мобільний телефон "Моторола V-980і" з чіп-картою та гроші, заволодівши майном потерпілої на суму 295грн. На вимогу ОСОБА_5 повернути викрадене не відреагував та з місця події втік.

15.01.2009 року о 20-й год., будучи в стані алкогольного сп’яніння, ОСОБА_4 побачив біля магазину "Фокстрот" по вул. Московській в м. Макіївка раніше йому знайомих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та незнайомого ОСОБА_8, який тримав у руці мобільний телефон, підійшов до останнього та вихопив у нього з руки мобільний телефон "Нокіа-6300" з чіп-картою, заволодівши майном потерпілого ОСОБА_8 на суму 752 грн.

15.01.2009 року, близько 21 год. 30 хв., будучи в стані алкогольного сп’яніння, ОСОБА_4 на перехресті вул. Патона та вул. Донецьке шосе в м. Макіївка біля слідчого відділу Центрально-Міського РВ Макіївського МВ УМВС України в Донецькій області побачив ОСОБА_7 та ОСОБА_6, в руках якої була жіноча сумка, та з метою відкритого викрадення чужого майна підбіг до ОСОБА_6, завдав їй удар ногою по правій нозі, від чого вона впала, й вихопив із її рук сумку, з якої викрав мобільний телефон "Соні Еріксон К 750І" з чіп-картою та гроші, заволодівши майном потерпілої на суму 700грн.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_4 не переглядався.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 вказує, що судом були неправильно встановлені фактичні обставини справи та невірно кваліфіковано його дії за обвинуваченням у відкритому викраденні майна біля магазину "Фокстрот", оскільки мобільним телефоном він заволодів шляхом шахрайства та забрав його не у ОСОБА_8, а у ОСОБА_7 Зазначає, що злочин щодо ОСОБА_6 він не вчиняв, а на досудовому слідстві визнав свою вину під впливом фізичного і психологічного тиску з боку працівників міліції. Стверджує про порушення його права захист у зв'язку з відмовою суду першої інстанції у призначенні йому захисника та ненадання матеріалів справи для ознайомлення. Просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування або змінити в частині призначеного судом покарання, пом’якшивши його.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, розглянутими судом у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку.

Зокрема, винуватість ОСОБА_4 підтверджена його показаннями, даними на досудовому слідстві і в суді, в яких він повністю визнав свою вину у відкритому викраденні майна ОСОБА_5 та ОСОБА_8, а також показаннями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_17., ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, даними протоколів огляду й вилучення у ОСОБА_4 мобільного телефону "Моторола V-980і", відтворення обстановки й обставин події за участю ОСОБА_4, висновком судово-медичного експерта, а також іншими наведеними у вироку доказами.

Підстав вважати, що потерпіла ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_7 обмовили ОСОБА_4 у вчиненні відкритого викрадення майна ОСОБА_8 і ОСОБА_6, по справі не встановлено.

Доводи ОСОБА_4 про обмову себе у вчиненні злочину під впливом застосованих до нього недозволених методів слідства – фізичного і психічного насильства, ретельно перевірялися судом і з наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності й спростовані дослідженими по справі доказами.

Ці доводи перевірялися й під час проведення прокуратурою Центрально-Міського району м. Макіївки Донецької області відповідної перевірки, за результатами якої винесена постанова від 02.03.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо застосування недозволених методів дізнання та досудового слідства до ОСОБА_4

З висновками з цього приводу, наведеними у зазначеній постанові та у вироку суду, погоджується й колегія суддів.

За таких обставин суд, давши належну оцінку доказам, обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 186 КК України.

Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_4 за епізодом викрадення майна ОСОБА_8 на ст. 190 КК України та виключення з вироку засудження за епізодом дій щодо ОСОБА_6, як про це порушено питання в касаційній скарзі, не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування судових рішень, по справі не допущено.

Твердження ОСОБА_4 про порушення його права на захист не відповідають матеріалам справи, з яких видно, що йому неодноразово роз’яснювалось право на захист, але він від участі захисника відмовлявся, про що надавав власноручні розписки (т.1 а.с.152, 160, 204, 224, 256, 272).

Як убачається з протоколу судового засідання, зауважень на який ніким з учасників судового розгляду не подавалося, 25.02.2009 року в судовому засіданні ОСОБА_4 від участі захисника відмовився та в подальшому клопотань про забезпечення його захисником не подавав (т.2 а.с.3).

Безпідставними є й посилання ОСОБА_4 на те, що йому не було надано на ознайомлення матеріалів кримінальної справи.

Так, зі справи видно, що органами досудового слідства йому були надані для ознайомлення матеріали справи, з якими він ознайомився в повному обсязі, про що свідчить власноручно написана ним розписка (т.1 а.с.256). Після винесення вироку клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення ОСОБА_4 не подавалося.

Покарання ОСОБА_4 призначено в межах санкції, передбаченої ч.2 ст. 186 КК України, відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Призначене ОСОБА_4 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і підстав вважати його невиправдано суворим немає.

Таким чином, підстав для скасування або зміни вироку щодо ОСОБА_4, як про це порушено питання в касаційній скарзі засудженого, не встановлено, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги, колегія суддів не знаходить і підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 07 липня 2009 року щодо нього.