Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Донецької області від 15 жовтня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за п.п.2, 10 ч.2 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі; за ч.1 ст. 186 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 152 КК України на 9 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України покарання за сукупністю злочинів визначено у виді 11 років позбавлення волі.

ОСОБА_5 засуджено за те, що 14 липня 2006 року близько 14 години на території закритої шахти "Капітальна", яка знаходиться у Пролетарському районі м.Донецька, він відкрито заволодів майном малолітньої ОСОБА_6 – грошима в сумі 5 грн., після чого намагався зґвалтувати її, прив`язавши до дерева та завдавши декілька ударів у живіт і по обличчю, однак довести свій умисел до кінця не зміг, оскільки потерпіла здійснила активний опір. Коли ОСОБА_6 намагалася втекти від нього, ОСОБА_5 з метою позбавлення життя штовхнув її у спину, від чого вона впала та покотилася по схилу терикона. Встановивши, що потерпіла втратила свідомість, ОСОБА_5 поклав її у господарську сумку та відніс до підвального приміщення неподалік від котельні названої шахти. Однак, побачивши, що та подає ознаки життя, з метою доведення до кінця умислу на убивство малолітньої потерпілої, поєднаного із зґвалтуванням, ОСОБА_5 стиснув її шию, а також наступив на горло ногою, від чого настала смерть ОСОБА_6 на місці вчинення злочину. Після цього ОСОБА_5 сховав її труп у підвалі, де він був виявлений 5 січня 2007 року.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на невідповідність покарання, призначеного ОСОБА_5, ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та його особі внаслідок м’якості. Також вказує на порушення судом вимог ст. 334 КПК України, оскільки у вироку не вказано, з якою метою засуджений стискав шию потерпілої, а відтак є сумніви у правильності кваліфікації його дій за п.10 ч.2 ст. 115 КК України.

Засуджений ОСОБА_5 у касаційній скарзі просить пом’якшити йому покарання з урахуванням вчинення злочину у неповнолітньому віці, також вважає, що його дії не підлягають кваліфікації за ч.4 ст. 152 КК України, оскільки він засуджений за вбивство, яке поєднане із зґвалтуванням.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Ковтун Н.Я., яка не підтримала касаційного подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, а вирок зміні з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні замаху на зґвалтування малолітньої, умисного вбивства малолітньої дитини, поєднаного із зґвалтуванням, та відкритому заволодінні чужим майном ґрунтується на доказах, що буди досліджені в судовому засіданні. Зокрема, сам засуджений ОСОБА_5 як на досудовому слідстві, так і в суді визнав свою вину, підтвердив встановлені судом обставини справи та щиро розкаявся. Свідок ОСОБА_7 пояснив на досудовому слідстві, що саме від ОСОБА_5 дізнався про те, що той вчинив вбивство ОСОБА_6 і заховав труп у підвалі шахти. Саме згідно з показаннями ОСОБА_5 під час відтворення обстановки і обставин події було встановлено рештки трупу ОСОБА_6 (т.1 а.с.103-129, 130-135). З протоколів пред’явлення для впізнання убачається, що потерпіла ОСОБА_8 впізнала труп своєї доньки за рештками одягу (т.1 а.с.128-221, 226-231).

Згідно з висновками судово-медичної експертизи рештки людини, що були надані на дослідження, належать особі у віці 10-13 років (т.2 а.с.9-11). Відповідно до висновків медико-криміналістичної експертизи ідентифікація особи за черепом дає можливість висловитись про дуже високу вірогідність належності рештків людини, що були знайдені за вказівкою ОСОБА_5, саме ОСОБА_6 ( т.2 а.с.26-35).

Відповідно до висновків судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 за своїм психічним розвитком та станом може усвідомлювати свої дії і керувати ними ( т.2 а.с.71-77).

Дослідивши ці та інші докази по справі, суд дійшов правильного висновку про доведеність винності ОСОБА_5 та кваліфікував його дії за ч.1 ст. 186, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 152, ч.2 п.п.2, 10 ст. 115 КК України. Доводи засудженого ОСОБА_5 про зайву кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 152 КК України є необґрунтованими, оскільки цей злочин передував вчиненню ним умисного вбивства ОСОБА_6, а тому підлягає окремій юридичній оцінці. Доводи касаційного подання прокурора про недоліки у викладенні судом формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, що викликають сумніви у кваліфікації дій засудженого за п.10 ч.2 ст. 115 КК України, також не можна визнати переконливими, оскільки це формулювання цілком відповідає пред’явленому ОСОБА_5 обвинуваченню, яке прокурором в судовому засіданні не змінювалося. З урахуванням того, що ОСОБА_5 вчинив вбивство одразу ж після замаху на зґвалтування потерпілої, яка чинила йому активний опір, таку кваліфікацію слід визнати правильною.

Покарання засудженому обрано у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про його особу, всіх обставин справи. Підстав вважати його явно несправедливим внаслідок м’якості чи суворості немає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок апеляційного суду Донецької області від 15 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора та касаційну скаргу засудженого – без задоволення.