Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 4 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м.Донецька від 8 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 грудня 2008 року щодо нього,

зазначеним вироком суду

ОСОБА_5,

який ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьку,

несудимого, -

засуджено за ч.1 ст. 125 КК України і на підставі ст. 49 КК України звільнено від відбування покарання у зв’язку з закінченням строків давності.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16 грудня 2008 року зазначений вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 засуджено за те, що він 27 червня 2006 року біля АДРЕСА_1, застосувавши борцівський прийом, перекинув свого батька ОСОБА_6 через стегно та наніс йому декілька ударів ногою в груди та по рукам, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 ставить питання про скасування оскаржуваних рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Стверджує, що судовий розгляд проведено не повно та односторонньо, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що апеляційний суд не повідомив його про день та час слухання справи, чим порушив його право на захист. Вважає, що суд, застосовуючи ст. 49 КК України, повинен був звільнити його від кримінальної відповідальності, а звільнив від відбування покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка вважала, що скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення скасуванню в частині призначеного покарання, а справа в цій частині - направленню на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність вчинення засудженим ОСОБА_5 вказаного злочину, за викладених у вироку обставин, стверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_6, який пояснив, що хвіртку до його домоволодіння відкрив його син ОСОБА_5, який проживав разом з ним, виштовхнув його на вулицю, перекинув через стегно та наніс декілька ударів ногою в груди і по рукам; показаннями свідка ОСОБА_7, про те, що бачила, як ОСОБА_6, хвіртку відкрив ОСОБА_5 та наніс йому удар ногою в живіт, а коли вийшов ОСОБА_8, то останній втік; показаннями свідка ОСОБА_8, який пояснив, що вийшов на вулицю, щоб відчинити батькові, ОСОБА_6, хвіртку та побачив, що останній лежить на асфальті, а ОСОБА_5 б’є його ногами у груди; даними висновку судово-медичної експертизи, іншими зібраними у справі доказами і є правильними.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд правильно застосував щодо засудженого ОСОБА_5 кримінальний закон при кваліфікації його дій за ч.1 ст. 125 КК України.

Доводи у касаційній скарзі ОСОБА_5 про неповноту досудового слідства і судового розгляду справи є безпідставними і спростовуються наведеними вище доказами.

Твердження засудженого ОСОБА_5, що суд, застосовуючи ст. 49 КК України, неправильно звільнив його від відбування покарання, оскільки повинен був звільнити від кримінальної відповідальності, суперечать вимогам закону.

Відповідно до ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.

Рішення суду щодо звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання відповідає вимогам ч.5 ст. 74 КК України.

Що стосується посилань у касаційній скарзі про те, що апеляційний суд розглянув кримінальну справу щодо нього без його участі, не повідомивши належним чином про день слухання справи, чим порушив його право на захист, є необґрунтованим.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 своєчасно направлялося повідомлення про день розгляду справи в апеляційному суді (а.с.149).

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,-

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, вирок Київського районного суду м.Донецька від 8 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 грудня 2008 року – без зміни.