Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України у складі:

головуючого - Драги В.П.

суддів – Мороза М.А., Пошви Б.М.

за участю прокурора – Волошиної Т.Г.

засудженого - ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 4 березня 2010р. кримінальну справу за касаційним подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2009р.

Даним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, судимого за вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 4 березня 1998р. за ст.ст. 94, 140 ч.ч.2 та 3 КК України на 12 років позбавлення волі і постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 7 серпня 2007р. звільненого умовно-достроково на 2 роки 3 місяці

засуджено за ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.2 п.п.4 та 13 КК України на 10 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків засудженому призначене остаточне покарання у виді 11 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засудженого:

- на користь ОСОБА_2 1000 грн. 25 коп.;

- на користь ТМО №1 ім. Пирогова 643 грн. 77 коп.

- у доход держави 112 грн. 68 коп.

Засудженого визнано винним у тому що він у стані алкогольного сп'яніння 27 липня 2009р., приблизно о 17 год. 30 хв., у будинку АДРЕСА_1 на грунті ревнощів вчинив замах на вбивство з особливою жорстокістю ОСОБА_3 у присутності її дочки ОСОБА_4, а також малолітніх дочки ОСОБА_5, онуки ОСОБА_2 та сина ОСОБА_2, шляхом нанесення ОСОБА_3 не менше 20 ударів ножем у різні частини тіла та декількох ударів ногами в голову і тулуб.

Вважаючи, що від нанесених потерпілій ножових ударів наступить її смерть, засуджений з місця події зник.

Внаслідок таких дій ОСОБА_1 потерпілій були спричинені небезпечні для життя в момент заподіяння тяжкі тілесні ушкодження.

Однак, спрямований на вбивство ОСОБА_3 злочин ОСОБА_1 не довів до кінця з незалежних від його волі причин, оскільки потерпілій було надано своєчасну медичну допомогу.

У касаційному поданні з наведенням у ньому доводів про м’якість призначеного засудженому покарання прокурор порушує питання про скасування постановленого щодо ОСОБА_1 вироку з направленням справи на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що у нього умислу на вбивство не було, він спричинив потерпілій тільки тяжкі тілесні ушкодження, причому, діяв у стані сильного душевного хвилювання, викликаного розповіддю потерпілої про її інтимні стосунки з іншим чоловіком.

Просить про зміну вироку і перекваліфікацію його дій зі ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.2 п.п.4 та 13 КК України (в одному випадку) на ст. 123 КК України, а (в іншому випадку) на ст. 121 ч.1 КК України.

Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав скаргу і заперечував проти задоволення подання, думку прокурора про задоволення подання і залишення скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання і скарги, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить.

Як убачається із матеріалів справи, висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за котрий його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені судом вірно і не оспорюються у поданні та скарзі і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і, зокрема, даними, які містяться в показаннях самого засудженого, потерпілої, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, висновках проведених по справі експертиз.

Доводи у касаційній скарзі засудженого про те, що він застосував до потерпілої насильство, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, позбавлені підстав.

Диспозиціями ст.ст. 116 та 123 КК України кримінальну відповідальність, відповідно, за умисне вбивство або умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинених у стані сильного душевного хвилювання, передбачено тільки за умови, якщо таке хвилювання виникає раптово внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Показаннями потерпілої, а також свідків ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 встановлено, що після того, як потерпіла зайшла з подвір’я в кімнату до онуки, туди ж ввірвався у стані алкогольного сп'яніння і ОСОБА_1, який відразу почав наносити ОСОБА_3 численні удари наявним у нього ножем, а, коли вона упала, ще й бив її ногами.

Із показань ОСОБА_3, а також засудженого видно, що безпосередньо до цього потерпіла до ОСОБА_1 ніякого насильства не застосовувала і тяжко його не ображала, а засуджений сам застосував до неї насильство у зв'язку з конфліктом, який виник на грунті ревнощів.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 у даному випадку у стані сильного душевного хвилювання не діяв.

За висновком судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 виявлені: проникаюче колото-різане поранення задньої поверхні грудної клітини з пошкодженням правої легені та розвитком пневмотораксу, які віднесені до небезпечних для життя в момент заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; непроникаюче колото-різане поранення м’яких тканин передньої поверхні грудної клітини ліворуч; скальпована рана м’яких тканин 1-го пальця правої кисті; різана рана м’яких тканин тильної поверхні 2-го пальця правої кисті; різана рана м’яких тканин верхньої поверхні у проекції правого плечового суглоба; різана рана зовнішньої поверхні лівого плеча в середній третині; колото-різане поранення м’яких тканин зовнішньої поверхні лівого стегна; садна на задній поверхні правого суглобу; внутрішній поверхні правої кисті; тильній поверхні правої кисті; на задній поверхні правого плечового суглобу; на задній поверхні правого плеча; на задній поверхні лівого плечового суглобу; на зовнішній поверхні лівого плеча; на передній поверхні грудної клітини праворуч у проекції 3-го ребра; на зовнішній поверхні лівого стегна; крововиливи і садна на задній поверхні грудної клітини у проекції заднього краю правої підпахової ямки; на зовнішній поверхні правого плеча; на задній поверхні грудної клітини праворуч у проекції 2-го міжребер’я.

Характер вчинених ОСОБА_1 відносно потерпілої дій, пов’язаних із застосуванням такого знаряддя злочину, як ніж, нанесення ним у присутності близьких родичів ОСОБА_3 ножем та ногами численних ударів у життєво важливі органи потерпілої, заподіяння внаслідок цього ОСОБА_3 таких тілесних ушкоджень, які вказані у вищезазначеному висновку судово-медичної експертизи, свідчить про те, що він діяв з умислом, спрямованим на вбивство потерпілої з особливою жорстокістю, однак не довів цей злочин до кінця з незалежних від його волі причин.

Наведеним спростовані доводи скарги засудженого про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілої.

Правильно проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обгрунтованих висновків про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено.

Дії ОСОБА_1 ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.2 п.п.4 та 13 КК України кваліфіковані вірно.

Покарання засудженому призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України і є справедливим, оскільки відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.

Як свідчать матеріали справи, при вирішенні даного питання судом враховано те, що ОСОБА_1 раніше судимий, вчинив особливо тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння.

Одночасно судом взято до уваги те, що засуджений позитивно характеризувався за місцем відбування покарання за попередній злочин та за місцем проживання.

Тому підстави для скасування вироку за м’якістю призначеного засудженому покарання, як про це порушено питання у поданні, або підстави для зміни вироку і пом’якшення ОСОБА_1 покарання, відсутні.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів-

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2009р. щодо ОСОБА_1 – без зміни.