Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м.Києві 4 березня 2010 року кримінальну справу за касаційними поданнями першого заступника прокурора Івано-Франківської області на судові рішення щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог ст. 89

КК України такого, що не має судимості,

засуджено за ч.1 ст. 367 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі 600 грн. без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю;

за ч.1 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі 510 грн. без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю;

за ч.2 ст. 233 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі 650 грн.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 остаточно призначено покарання у виді штрафу в сумі 600 грн. без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

За ч.1 ст. 191 КК України ОСОБА_5 виправдано.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, не судиму,

засуджено за ч.1 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі 510 грн. без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю;

за ч.2 ст. 233 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі 600 грн.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді штрафу в сумі 600 грн. без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3, не судиму,

засуджено за ч.1 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі 510 грн. без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю;

за ч.2 ст. 233 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі 600 грн.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді штрафу в сумі 600 грн. без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 березня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 засуджений за те, що, працюючи сільським головою с.Луковець-Вишнівський, 4.05.2001 року отримав 449 бланків свідоцтв про право власності на майнові паї та книгу обліку майнових сертифікатів, однак несумлінно поставився до своїх обов’язків, майнових сертифікатів не оформив і тримав отримані документи без руху.

21.03.2005 року бухгалтером сільради ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_5 було виготовлене фіктивне рішення сесії сільради про приватизацію будівлі сільської школи в с.Луковець-Журівський, на підставі якого гр.ОСОБА_8 11.07.2005 року приватизував вказане приміщення шляхом викупу за 1154 грн.

20.07.2005 року секретарем Луковець-Вишнівської сільради ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5 було виготовлене фіктивне рішення сесії сільради про приватизацію будівлі колишнього клубу села, на підставі якого гр.ОСОБА_9 16.12.2005 року приватизував вказану будівлю шляхом викупу за 1070 грн.

Крім цього, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_5 склала і видала письмове звернення на ім’я директора ТзОВ ЕКО-Захід, підробивши на ньому підпис виконуючого обов’язки сільського голови ОСОБА_6

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у зв'язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону і м’якістю призначеного засудженим покарання, а справу направити на новий судовий розгляд. Зокрема, вважає, що суд необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_5 з ч.2 ст. 364 КК України на ч.1 ст. 367 КК України. Крім того, вказує на порушення вимог ст. 334 КПК України, оскільки суд у мотивувальній частині виправдувального вироку не виклав обвинувачення, що пред’являлось ОСОБА_5 за ч.1 ст. 191 КК України, і взагалі безпідставно виправдав його у цій частині. Також прокурор вказує на порушення судом вимог КПК України (1001-05) при винесенні ухвали про перекваліфікацію дій ОСОБА_5 з ч.2 ст. 367 КК України на ч.1 ст. 367 КК України. Вважає, що суд необґрунтовано прийняв рішення про призначення основного покарання із застосуванням ст. 69 КК України, та не мотивував свого рішення про незастосування обов’язкового додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю. Крім того, прокурор посилається на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки в ній не викладено всіх доводів апеляції прокурора та не наведено доводів на їх спростування.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Парусова А.М., який частково підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню, а судові рішення – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.7 ст. 334 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке було пред’явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення. Всупереч зазначеним вимогам закону, суд не виклав обвинувачення, що пред’являлося ОСОБА_5 органом досудового слідства, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України, та, виправдовуючи його, не мотивував свого рішення, а лише обмежився загальною фразою про те, що вину його не доведено.

Згідно з ч.1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Однак, визнаючи ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 винними у вчиненні службових злочинів, суд у вироку не зазначив ознак суб’єктів таких злочинів. Так, суд засудив ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, а ОСОБА_5 ще й за ч.1 ст. 367 КК України, однак не вказав, які саме функції чи обов’язки службових осіб вони виконували. До того ж, кваліфікуючи дії останнього як службова недбалість, суд не зазначив у вироку, яку істотну шкоду заподіяно і кому саме.

Як видно зі змісту вироку, суд, застосовуючи ст. 69 КК України при призначенні засудженим основного покарання за злочини, передбачені ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 367, ч.2 ст. 233 КК України, та, не призначаючи їм обов’язкове додаткове покарання за злочини, передбачені ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 367 КК України, свого рішення не мотивував належним чином.

Крім того, суд припустився суперечності у вироку, оскільки кваліфікував дії ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за п.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України, а покарання призначив за ч.1 ст. 366 КК України.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції не звернув уваги на порушення вимог закону, допущені судом першої інстанції, та залишив вирок без зміни.

Отже, по справі допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду постановити законне і обґрунтоване рішення, тому на підставі ч.1 ст. 398 КПК України судові рішення щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд. В разі підтвердження об’єму пред’явленого засудженим обвинувачення у повному обсязі, суду необхідно призначити їм покарання відповідно до вимог КК України (2341-14) .

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

задовольнити касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області.

Вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 березня 2009 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати. Справу направити на новий судовий розгляд в той же місцевий суд в іншому складі суду.