Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на вирок Борівського районного суду Харківської області від 3 квітня 2009 року, яким засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за ч. 1 ст. 296 КК України на один рік обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та покладено обов'язки, передбачені п. 2-3 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним і засуджений за те, що він 15 січня 2009 року о 19 годині 30 хвилин в стані алкогольного сп’яніння в приміщенні магазину ПП ОСОБА_1 с. Підвисоцьке Борівського району Харківської області грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, в результаті чого робота магазину була припинена.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_5 з особливою зухвалістю розбив скло в будинку культури с. Підвисоцьке.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Свою позицію обґрунтовує тим, що суд призначив ОСОБА_5, який є неповнолітнім, покарання у виді обмеження волі, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 61 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який частково підтримав касаційне подання та вважав, що вирок слід змінити в частині призначеного покарання, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та щодо кваліфікації дій за ч. 1 ст. 296 КК України є обґрунтованими та в касаційному поданні не заперечуються.

Проте, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд неправильно застосував кримінальний закон.

За змістом ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до неповнолітніх.

Як убачається з матеріалів справи, злочин вчинено ОСОБА_5 у неповнолітньому віці, а тому у відповідності до вимог ст. 61 КК України йому не могло бути призначено таке покарання як обмеження волі.

Санкцією ч. 1 ст. 296 КК України, крім обмеження волі, передбачені такі види покарання як штраф або арешт. Оскільки ОСОБА_5 був звільнений від відбування покарання з випробуванням, то призначення йому покарання у виді штрафу погіршить його становище. Крім того, відповідно до ст. 99 КК України штраф до неповнолітнього застосовується лише в разі, коли він має самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернено стягнення. Так як матеріали справи не містять зазначених даних, то засудженому не може бути призначений цей вид покарання.

Тому, частково погоджуючись з доводами касаційного подання, колегія суддів вважає, що вирок суду слід змінити, призначивши ОСОБА_5 покарання у виді арешту в межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України з дотриманням правил ст. 101 КК України. На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_5 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, поклавши на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, –

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Борівського районного суду Харківської області від 3 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Призначити ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 296 КК України тридцять діб арешту.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання.