Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 25 лютого 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 та касаційним поданням прокурора на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 вересня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя с. Бандурівка

Олександрійського району Кіровоградської області,

згідно ст. 89 КК України не судимого,

та

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженку с. Бандурівка, жительку с. Протопопівка

Олександрійського району Кіровоградської області,

інваліда ІІ групи, не судиму,

засуджено кожного за ч. 1 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 1 820 грн. та 3 000 грн. моральної шкоди.

Органами досудового слідства ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачувались у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто у замаху на умисне вбивство за попередньою змовою групою осіб потерпілого ОСОБА_7, яке не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_6 та ОСОБА_5

За вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано винними в умисному спричиненні ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, за наступних обставин.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 в ніч на 28 квітня 2009 року у будинку за місцем проживання ОСОБА_6 вживали спиртні напої, після чого ОСОБА_6 залишив ОСОБА_5 та ОСОБА_7 й пішов спати. Через деякий час між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виникла сварка на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків. Прокинувшись від крику сестри, ОСОБА_6 підбіг до ОСОБА_7, збив його з ніг, наніс не менше десяти ударів руками та ногами по голові та тулубу потерпілого, а ОСОБА_5, схопивши з полиці для посуду дерев’яну качалку, нанесла потерпілому не менше п’яти ударів по голові та тулубу. Після цього ОСОБА_6 відібрав у ОСОБА_5 качалку, припинивши нанесення нею ударів, вони поклали потерпілого на ліжко й пішли спати, залишивши потерпілого. Вранці 28 квітня 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підійшли до ОСОБА_7, на його прохання дали йому води та відправились на риболовлю. Повернувшись, від односельців узнали, що ОСОБА_7 за допомогою його родичів було відправлено до лікарні.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що вона захищалась від ОСОБА_7, який грубо приставав до неї з інтимними пропозиціями, а брат у свою чергу захищав її. Зазначає, що вони не мали умислу вбивати потерпілого, удари наносили через неправильну поведінку ОСОБА_7 Просить скасувати вирок та направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з відсутністю в їх діях складу злочину, а відносно ОСОБА_7 порушити кримінальну справу за спробу зґвалтування.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильною кваліфікацією дій засуджених. Указує, що досудовим слідством їх дії правильно кваліфіковані як замах на умисне вбивство групою осіб, оскільки вони наносили удари в життєво-важливий орган – голову. Вважає призначене покарання занадто м’якім.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженої яка підтримала касаційну скаргу, думку прокурора про залишення касаційних скарги та подання без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарги та подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає, касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 слід задовольнити частково з наступних підстав.

Висновок суду про направленість умислу засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 саме на умисне спричинення потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, що заперечує у касаційному поданні прокурор, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Так, на досудовому слідстві та у судовому засіданні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 показали, що умислу на вбивство потерпілого вони не мали, тілесні ушкодження спричинили у відповідь на його неправильну поведінку щодо ОСОБА_5, у зв’язку з чим у сварці нанесли ОСОБА_7 тілесні ушкодження в область голови, обличчя та тулуба, після чого положили його на ліжко, вранці впевнившись, що він подає ознаки життя, дали йому води та пішли на риболовлю. Сам потерпілий ОСОБА_7 не зміг пояснити причини його побиття, оскільки перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, забою головного мозку, крововиливи та синці обличчя, які могли виникнути у потерпілого внаслідок ударів дерев’яною качалкою при обставинах, вказаних засудженими при відтворенні обстановки й обставин події, та у комплексі із шоком тяжкого ступеню відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Винуватість засуджених у вчиненні цього злочину також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, даними протоколів огляду місця події, відтворенні обстановки й обставин події, висновків судово-медичних, судово-імунологічних, судово-цитологічної, амбулаторних судово-психіатричних експертиз та іншими матеріалами справи.

Тому доводи у скарзі засудженої ОСОБА_5 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є необґрунтованими.

Апеляційний суд дав належну оцінку всім зібраним у справі доказам, повно, всебічно та об’єктивно дослідив обставини справи та дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Правильність застосування судом кримінального закону – кваліфікація дій засуджених сумнівів не викликає.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування постановлених у справі судових рішень.

З вироку убачається, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_5, правильно встановив обставини, що пом’якшують й обтяжують покарання засудженим та дані про їх особу, які впливають на ступінь їх відповідальності. Зокрема, суд послався на щире каяття ОСОБА_6 та ОСОБА_5, позитивні характеристики, відсутність попередніх судимостей, те, що ОСОБА_5 є інвалідом другої групи, а також на обтяжуючу обставину – учинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Однак суд, перелічивши наявність вищевказаних обставин, врахував їх не в повній мірі, не взяв до уваги конкретні обставини справи та обрав засудженим покарання у виді 7 років позбавлення волі, яке на думку колегії суддів є занадто суворим.

Тому колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_5 та в порядку ст. 395 КПК України й щодо ОСОБА_6 підлягає зміні, призначене їм покарання – пом’якшенню у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, яке являється обґрунтованим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 задовольнити частково, касаційне подання прокурора залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_6 змінити, пом’якшити їм покарання за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі.