Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 25 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі без позбавлення права обіймати посаду директора;

за ч.2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати посаду директора та конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_5 призначено 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати посаду директора та конфіскації майна.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік та покладено певні обов’язки.

Постановлено стягнути з засудженого судові витрати та вирішено долю речових доказів.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_5 засуджено за те, що він, обіймаючи посаду директора ПП "Княже-2007", та зловживаючи своїм службовим становищем, в період з 22 жовтня 2007 року по 25 листопада 2008 року умисно вніс завідомо неправдиві відомості в офіційні документи – трудові книжки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які в дійсності не працювали на його підприємстві, та видав фіктивні довідки про середню заробітну платню останніх, внаслідок чого Кременецьким районним центром зайнятості з державного бюджету було нараховано соціальну допомогу по безробіттю. За вчинення вказаного службового підроблення ОСОБА_5 повторно отримав хабарі від названих осіб.

У касаційному поданні прокурор порушував питання про зміну вироку щодо ОСОБА_5 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та просив призначити засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України щодо додаткового покарання. Змінивши касаційне подання, прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суд порушив ст.ст. 334, 335 КК України, оскільки не мотивував свого рішення щодо непризначення обов’язкового додаткового покарання.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Колесниченка О.В., який підтримав змінене касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню, а вирок зміні з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій не оспорюються в касаційному поданні.

Статтею 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені у разі звільнення особи від відбування основного покарання з випробуванням, тому рішення суду про непризначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді конфіскації майна за ч.2 ст. 368 КК України відповідає вимогам закону.

Санкціями ч.1 ст. 366 та ч.2 ст. 368 КК України передбачено призначення обов’язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Обираючи покарання засудженому суд прийняв рішення не призначати засудженому додаткового покарання, однак про застосування ст. 69 КК України у вироку не зазначив.

Натомість, суд виніс постанову, у якій вказав, що у резолютивній частині вироку помилково не зазначено, що покарання засудженому призначено із застосуванням ч.2 ст. 69 КК України, та вирішив усунути це протиріччя в порядку ст. 409 КПК України. Однак, суд не врахував, що відповідно до вимог названої норми закону можуть бути вирішені питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, в тому числі застосування кримінального закону, що має зворотну силу, відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 5 КК України, а неправильне застосування кримінального закону таким чином не може бути усунуте. Тому зазначена постанова підлягає скасуванню.

Разом з тим, враховуючи, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв у розкритті злочинів, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, а також, виходячи з того, що прокурор у касаційному поданні не посилався на м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання, суд касаційної інстанції вправі відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України змінити вирок в частині додаткового покарання.

На підставі наведеного і керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч.1 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки обмеження волі без позбавлення права обіймати посаду директора; за ч.2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати посаду директора та конфіскації майна; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно на 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати посаду директора та конфіскації майна; та на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік із покладенням обов’язків, передбачених п.п. 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

Постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 6 серпня 2009 року скасувати.

У решті судові рішення залишити без зміни.