Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 16 червня 2009 року.

Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2009 року засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості згідно зі ст. 89 КК

України,

за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки;

за ч. 1 ст. 135 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь Кіровоградської обласної лікарні 3 755 гривень 55 копійок витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6, на користь потерпілого ОСОБА_6 – 11 430 гривень

47 копійок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 гривень моральної шкоди, в доход держави 262 гривні 92 копійки судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 16 червня 2009 року вирок змінено: на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та покладено обов’язки, передбачені п. п. 3, 4 ст. 76 КК України. Запобіжний захід у вигляді взяття під варту змінено на підписку про невиїзд, ОСОБА_5 звільнено з під варти в залі суду. У решті вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він 22 жовтня 2008 року близько 19 години, керуючи автомобілем "ЗАЗ Деу" на 13 км автодороги Кіровоград – Нова Прага – Олександрія, в стані алкогольного сп’яніння порушив вимоги п. п. 2.3б, 10.1, 12.2, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, невірно відреагував на зміну дорожньої обстановки, перед початком обгону автомобіля "Івеко" не переконався в тому, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з мопедом МХ 50 Q-Т під керуванням ОСОБА_6 У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Після скоєння наїзду

ОСОБА_5 з місця пригоди зник, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду ограни міліції, швидку допомогу.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування судових рішень у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Свою позицію обґрунтовує тим, що під час судових дебатів головуючий обмежував захисника підсудного в часі, чим порушив вимоги

ст. 318 КПК України. Застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України прокурор вважає необґрунтованим, оскільки він керував автомобілем в стані алкогольного сп’яніння, свою вину не визнав, щиро не розкаявся, заподіяну шкоду не відшкодував.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який частково підтримав касаційне подання та вважав, що справу слід направити на новий апеляційний розгляд в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню частково.

Рішення про винність ОСОБА_5 у вчиненні зазначених злочинів суд обґрунтував доказами, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробування не можна визнати обґрунтованим, оскільки при цьому суд формально врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до категорії тяжких. Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_5 керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, не виконав покладені на водія обов’язки.

Отже призначене апеляційним судом покарання не можна визнати необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.

Наведені у касаційному поданні доводи про те, що головуючий у суді першої інстанції обмежив тривалість виступу захисника в судових дебатах, а в мотивувальній частині вироку не вказав тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим, є недостатніми для скасування вироку з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Враховуючи наведене, ухвала апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно більш ретельно перевірити дані про особу засудженого, врахувати тяжкість вчиненого ним злочину, конкретні обставини справи. За умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначене ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати явно несправедливим внаслідок м'якості.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 16 червня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.