Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 23 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Миколаївської області на постановлене щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судове рішення,

вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 грудня 2008 року засуджено:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимого,

за ч. 3 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладенням на нього обов’язку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, несудимого,

за ч. 2 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладенням на нього обов’язку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні ними за викладених у вироку обставин таких злочинів.

22 серпня 2008 року, приблизно о 21 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували в стані алкогольного сп’яніння на подвір’ї АДРЕСА_1 де також знаходилися ОСОБА_7, ОСОБА_8 та

ОСОБА_9

Під час розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_5, який знаходився поруч, але участі в їх розмові не брав, безпідставно здалося, що ОСОБА_9 своїми діями його образив і з хуліганських спонукань, з метою з’ясування стосунків, розповів про це ОСОБА_6

Після цього ОСОБА_6, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, штовхнув ОСОБА_9 в груди, а потім схопив його за комір футболки і завдав йому три удари кулаками в обличчя. З метою припинення хуліганських дій ОСОБА_6, який не реагував на зауваження оточуючих,

ОСОБА_10 схопила його руками за одяг зі спини та намагалася відсторонити від ОСОБА_9 У цей час до них підійшов ОСОБА_5, який бажаючи продовження з’ясування відносин, став перешкоджати ОСОБА_10, схопивши її руками за тулуб та застосувавши силу, кинув її на землю, спричинивши останній фізичний біль. Коли ОСОБА_9 намагався залишити місце конфлікту, то ОСОБА_6 наздогнав його і, схопивши за одяг, кинув на землю, де сів на нього зверху та завдав кулаками три удари в голову. Потім ОСОБА_5, продовжуючи свої хуліганські дії, завдав ОСОБА_9 два удари ногами в тулуб та три удари кулаками в голову. Коли ОСОБА_10 стала кричати про намір повідомити про бійку працівників міліції, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ініціативою останнього залишили місце конфлікту. У результаті бійки ОСОБА_9 були спричинені легкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що суд при розгляді справи порушив вимоги ст. 275 КПК України, внаслідок чого неправильно застосував кримінальний закон, кваліфікувавши дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 296 КК України, зокрема, як вчинення хуліганських дій, пов’язаних з опором громадянам, які їх припиняли, тоді як органами досудового слідства ОСОБА_6 пред’являлося обвинувачення за

ч. 2 ст. 296 КК України. Також зазначає про неналежний розгляд судом цивільного позову. Просить скасувати постановлений щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вирок, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, колегія суддів, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, по суті не оспорюються у касаційному подання, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 296 КК України кваліфіковані правильно, а призначене йому за цим законом покарання є справедливим, оскільки воно відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даним про його особу та є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, постановлене щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 судове рішення підлягає зміні з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, суд, розглянувши справу з дотриманням вимог ст. 275 КПК України, визнав доведеним пред’явлене органами досудового слідства обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні ним хуліганства групою осіб і правильно засудив його за ч. 2 ст. 296 КК України.

Однак, у мотивувальній частині вироку при юридичній оцінці вчиненого ОСОБА_6 злочину суд помилково зазначив, що його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 296 КК України, зокрема, як хуліганство, пов’язане з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії, тоді як зазначена кваліфікуюча ознака йому не була інкримінована органами досудового слідства.

З урахуванням наведеного з мотивувальної частини вироку слід виключити кваліфікуючу ознаку вчинення ОСОБА_6 злочинних дій, пов’язаних з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії, а відповідно вважати, що дії останнього слід кваліфікувати за ч.2 ст. 296 КК України, як хуліганство, вчинене групою осіб.

Що ж стосується твердження у поданні прокурора про неналежний розгляд судом цивільного позову потерпілого ОСОБА_9, то воно заслуговує на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України, якщо в судове засідання не з’явиться цивільний позивач або представник його інтересів, суд не розглядає цивільного позову, проте за потерпілим зберігається право заявити позов у порядку цивільного судочинства.

Виходячи з роз’яснення, що міститься у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" (v0003700-89) , згідно зі ст. 291 КПК України у випадку неявки цивільного позивача чи його представника у судове засідання цивільний позов при постановленні вироку залишається без розгляду.

Місцевим судом вказані вимоги закону належним чином не виконано.

Матеріалами справи встановлено, що потерпілий і він же цивільний позивач ОСОБА_9 пред’явив до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 цивільний позов про стягнення з них солідарно на відшкодування матеріальної шкоди 2000 грн. ( а.с. 56)

Як убачається з протоколу судового засідання, розгляд справи було проведено без участі потерпілого ОСОБА_9, оскільки він не з’явився в судове засідання, однак місцевий суд відмовив у задоволенні пред’явленого потерпілим цивільного позову, мотивуючи своє рішення тим, що він нічим не підтверджений.

Проте, таке рішення місцевого суду не ґрунтується на вказаних вище вимогах закону, а тому вирок в цій частині підлягає скасуванню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.

Вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 грудня

2008 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду про вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, і вважати, що його дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 296 КК України.