Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 18 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 червня 2009 року щодо ОСОБА_3,

Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 8 квітня 2009 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30 000 грн. матеріальних збитків та 30 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 червня 2009 року вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_3 покарання – змінено.

Постановлено вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_3 засуджено за те, що він 5 жовтня 2008 року близько 12 год., перебуваючи зі своїм знайомим ОСОБА_1 біля магазину "Євромода" на вул. Соборній, 43 у м. Вінниці, під час суперечки, завдав йому удару рукою в обличчя, від якого потерпілий упав на землю.

Після цього, ОСОБА_3 умисно завдав два удари ногою в живіт ОСОБА_1, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції на підставі ст. 75 КК України безпідставно звільнив ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням. У зв’язку з цим, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі та доповненні до неї ОСОБА_2 стверджує, що судом апеляційної інстанції не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, особу винного і безпідставно застосовано положення ст. 75 КК України і звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням. За змістом скарги просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні слід відмовити за таких підстав.

Висновки про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, і що, по суті, у касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі представника потерпілого не оспорюється, як не оспорюється і правильність кваліфікації дій засудженого.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених щодо ОСОБА_3 судових рішень перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Що стосується покарання, то воно ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз’яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, є особою пенсійного віку, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, має на своєму утриманні доньку 2006 року народження та неповнолітнього сина 1995 року народження, доглядає за своєю матір’ю 1922 року народження та тіткою 1926 року народження.

Також судом було враховано що конфлікт між засудженим та потерпілим виник на грунті неповернення останнім 8100 доларів США, які ОСОБА_3 передав потерпілому за придбання частини будинку, який, як виявилося пізніше, перебував під арештом.

До обставин, що пом’якшують покарання суд обгрунтовано врахував щире каяття, а тому визначив покарання, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

За наведених обставин, підстав для зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції, не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційної скарги представника потерпілого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – відмовити.