Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 11 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Донецької області від 10 листопада 2009 року щодо ОСОБА_6

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 серпня 2009 року засуджено ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Ахматово Мордовського району Тамбовської області Російської Федерації, мешканця селища Зеленопілля Артемівського району Донецької області, такого, що судимості не має,

- за ч. 2 ст. 307 КК України на п’ять років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 311 КК України на чотири роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 311 КК України на два роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 365 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням обов’язків представника влади, строком на два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням обов’язків представника влади, строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 395 гривень судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

Вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він, перебуваючи на посаді молодшого інспектора другої категорії відділу режиму та охорони Артемівського слідчого ізолятора УДДУ ПВП у Донецькій області, будучи представником влади, 3 лютого 2009 року приблизно о 6 годині 30 хвилин за місцем свого проживання у селищі Зеленопілля Артемівського району Донецької області по мобільному телефону вступив у неслужбові відносини зі спецконтингентом та з корисливих мотивів дав згоду ОСОБА_7, який утримувався в Артемівському слідчому ізоляторі, доставити у камеру останнього заборонені предмети, у тому числі наркотичний засіб та психотропну речовину.

Того ж дня, приблизно о 7 годині засуджений біля залізничного вокзалу станції Курдюмівка від невстановленої слідством особи отримав згорток для передачі ОСОБА_7, в якому знаходились: особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс висушений масою 13, 98 г, особливо небезпечна психотропна речовина – кустарно виготовлений препарат із ефедрину або псевдоефедрину чи препаратів, які їх містять, масою 12,94 г та прекурсор – псевдоефедрин (у формі гідрохлориду) масою 1,678 г.

Того ж дня, незаконно зберігаючи при собі придбані наркотичний засіб, психотропну речовину та прекурсор, ОСОБА_6 перевіз їх до м. Артемівська та з метою збуту заніс на територію Артемівського слідчого ізолятора.

Однак, приблизно о 7 годині 50 хвилин при проходженні засудженим огляду на збірному відділенні Артемівського слідчого ізолятора у нього було виявлено та вилучено зазначені вище наркотичний засіб, психотропна речовина та прекурсор.

Своїми діями, які явно виходять за межі наданих йому повноважень та суперечать його обов’язкам, ОСОБА_6 заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави, що виразилось у підриві авторитету державних установ, які здійснюють функцію місць попереднього ув’язнення.

Вироком апеляційного суду Донецької області від 10 листопада 2009 року вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 серпня 2009 року в частині призначення покарання скасовано, постановлено новий вирок, яким ОСОБА_6 засуджено:

- за ч. 2 ст. 307 КК України на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 2 ст. 311 КК України на чотири роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 311 КК України на два роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 365 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням обов’язків представника влади, строком на два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням обов’язків представника влади, строком на два роки.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду в частині призначення покарання змінити, звільнивши ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням. Своє прохання мотивує тим, що апеляційний суд при призначенні покарання не врахував обставини, які пом’якшують покарання, зокрема, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, дані про особу засудженого, який працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на час розгляду справи судом апеляційної інстанції добровільно відшкодував судові витрати.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, а вироку апеляційного суду - без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів є обґрунтованими та в касаційній скарзі не оскаржуються.

Дії засудженого за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 311 КК України судом кваліфіковано правильно, виходячи із обвинувачення, пред’явленого органом досудового слідства, у відповідності до вимог ст. 275 КПК України, і касаційні підстави для зміни чи скасування вироку в цій частині відсутні.

Разом з цим, дії засудженого, які проявилися у тому, що він, будучи службовою особою - молодшим інспектором другої категорії відділу режиму та охорони Артемівського слідчого ізолятора УДДУ ПВП у Донецькій області, з корисливих мотивів вступив у неслужбові відносини зі спецконтингентом та перемістив на територію слідчого ізолятора з метою збуту наркотичний засіб, психотропну речовину та прекурсор, неправильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 365 КК України як перевищення службових повноважень.

Мотивуючи таку кваліфікацію, суд зазначив, що вчинені ОСОБА_6 дії не тільки виходять за межі наданих йому повноважень, але й суперечать його обов’язку стежити за дотриманням порядку в місцях попереднього ув’язнення.

У той же час судом фактично встановлено, що ОСОБА_6 незаконно, всупереч інтересам служби використав надану йому нормативно-правовими актами можливість безперешкодного проходження на територію слідчого ізолятора для проносу наркотичного засобу, психотропної речовини та прекурсору, тобто вчинив дії об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

У зв’язку з наведеним, вирок апеляційного суду в цій частині підлягає зміні шляхом перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 365 на ч. 1 ст. 364 КК України та призначення покарання за цим законом.

Доводи захисника про те, що призначене засудженому апеляційним судом покарання за іншими статтями КК України (2341-14) не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості, є необґрунтованими.

Рішення про звільнення засудженого від відбування покарання може бути прийнято, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_6, будучи представником влади, вчинив корисливі злочини, які згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості. У результаті його дій було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави, а саме підірвано авторитет державних установ, які здійснюють функцію місць попереднього ув’язнення.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо помилковості рішення місцевого суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з випробуванням. Тому він мав підстави скасувати вирок місцевого суду в цій частині і призначити засудженому більш суворе покарання.

При призначенні покарання засудженому за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 311 КК України апеляційний суд правильно врахував тяжкість вчинених злочинів, їх наслідки, обставини, які пом’якшують покарання, зокрема, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, дані про особу засудженого, який працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, всі обставини справи і призначив достатнє та необхідне покарання для його виправлення та попередження нових злочинів, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Обставини, на які є посилання у касаційній скарзі захисника, апеляційний суд врахував при призначенні покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.

Підстав для застосування ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування постановленого щодо засудженого ОСОБА_6 судового рішення, не встановлено.

Керуючись статями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Донецької області від 10 листопада 2009 року щодо ОСОБА_6 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 365 КК України на ч. 1 ст. 364 КК України, призначивши йому за цим законом покарання у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням обов’язків представника влади, строком на два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 311 та ч. 1 ст. 364 КК України, ОСОБА_6 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням обов’язків представника влади, строком на два роки.