Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у відкритому судовому засіданні 11 лютого 2010 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2009 року.

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2009 року

ОСОБА_2,

який народився ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

– засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на 1 рік та на нього покладено певні обов’язки.

Постановлено стягнути з Комунального підприємства "Бердянський психоневрологічний диспансер" на користь потерпілої ОСОБА_3 3 471 грн. 63 коп. матеріальної шкоди, а також витрати на оплати адвоката в сумі 390 грн.

Згідно вироку, ОСОБА_2 засуджено за те, що він 20 липня 2007 року в м. Бердянську, керуючи спеціальним мікроавтобусом "РАФ 22031" державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по Мелітопольському шосе, з боку перехрестя з вул. Орджонікідзе, наближаючись до перехрестя з проїжджою частиною вул. Кірова, порушивши вимоги п. п. 10.1, 16.21, 16.13 Правил дорожнього руху України, не поступившись дорогою мотоциклу "Хонда СВК 600 КК" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, що рухався в зустрічному напрямку, почав виконувати розворот, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив наїзд на мотоцикл під керуванням ОСОБА_3. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні в момент заподіяння для життя та здоров’я потерпілого.

На даний вирок була подана апеляція потерпілої ОСОБА_3, яка просила скасувати вирок щодо ОСОБА_2 у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. На її думку, районний суд призначив занадто м’яке покарання. Крім того, потерпіла ОСОБА_3 просила стягнути з Комунального підприємства "Бердянський психоневрологічний диспансер" 5000 грн. матеріальної шкоди та за послуги захисника – 1500 грн.

Апеляційний суд задовольнив частково апеляцію потерпілої і 20 липня 2009 року постановив новий вирок, яким вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2009 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасував та призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік та на підставі ст. 76 КК України покладено на нього певні обов’язки. Постановлено стягнути Комунального підприємства "Бердянський психоневрологічний диспансер" 5000 грн. матеріальної шкоди і за лікування потерпілого та за послуги захисника – 2500 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 порушує питання про зміну вироку, просить виключити додаткове покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, а в частині цивільного позову просить зменшити розмір матеріальної шкоди та витрати на лікування потерпілого, а також витрати на оплату послуг захисника.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що вирок суду є законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки судових інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, доведено сукупністю досліджених і належно оцінених доказів, які відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, про винуватість ОСОБА_2 підтвердили ОСОБА_3, свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

Так, потерпілий ОСОБА_3 показав, що 20 липня 2007 року він, під’їжджаючи до перехрестя з вулицею Кірова і Мелітопольському шосе побачив, що перед ним раптово із розподільної смуги виїхав "РАФ", який перекрив йому рух, не пропустив його, що призвело до зіткнення його мотоциклу "Хонда" із "РАФом".

Свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підтвердили, що 27 липня 2007 року на перехресті Мелітопольського шосе і вул. Кірова сталося зіткнення мікроавтобуса "РАФ" і мотоцикла "Хонда" в той момент, коли "РАФ" виходив із повороту наліво.

Показання вказаних осіб підтверджуються і іншими доказами, які є в матеріалах справи, а саме даними протоколів огляду місця події, схемою та фототаблицями до нього (а. с. 19 – 24), даними протоколу огляду транспортних засобів і фототаблицями до нього (а. с. 25 – 30).

З висновку судово-автотехнічної експертизи видно, що в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія спеціального мікроавтобуса "РАФ-22031" реєстраційний номер НОМЕР_3 – ОСОБА_2, не відповідають вимогам пунктів 10.1, 16.12, 16.13 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв’язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 91 – 95).

В результаті зіткнення, згідно з висновком судово-медичного експерта у ОСОБА_3 мали місце множинні розриви і ушкодження внутрішніх органів з кровотечею, які утворилися від дії тупих предметів, які кваліфіковані як тяжкі тілесні ушкодження (а. с. 81 – 84).

Всебічно і об’єктивно дослідивши обставини справи і належно оцінивши докази, судові інстанції правильно кваліфікували дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України.

Та при призначенні покарання суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ОСОБА_2 злочину та дані про особу, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, та призначив йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами і згідно з вимогами ст. 75, 76 КПК України звільнив його від відбування покарання з випробуванням строком на один рік з покладенням на нього певних обов’язків.

Однак, призначене ОСОБА_2 судом першої інстанції покарання без позбавлення права керування транспортними засобами не відповідає вимогам ст. 65 КК України через те, що не в повній мірі були враховані ступінь тяжкості скоєного злочину, а також суспільна небезпека злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який згідно зі ч. 4 ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжких.

Крім того, районний суд не мотивував у вироку чому було призначено тільки основне покарання без додаткового.

Згідно з чинним законодавством, у кожному конкретному випадку суди зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, отже необхідно було вирішити питання і про призначення додаткового покарання.

Тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що необхідно призначити ОСОБА_2 покарання з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Щодо цивільного позову, то суд обґрунтовано прийняв рішення про розмір задоволення позовних заяв у відповідності із законом.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду запорізької області від 20 липня 2009 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.