Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 09 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Сумської області та захисника ОСОБА_4 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 05 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 11 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5

Вироком суду

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Олександрівка Лебединського

району Сумської області,

жителя м. Сум, такого,

що не мав судимості,

засуджено за ч.1 ст. 119 КК України до позбавлення волі на строк три роки.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 у доход держави 7 670,4 грн. судових витрат за проведення хімічних експертиз.

Як визнав суд, 29 листопада 2008 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибули на полювання до яру, розташованого між селами Степанівка та Северинівка Сумського району Сумської області. ОСОБА_5 мав при собі належну йому мисливську гладкоствольну рушницю "ІЖ-27 ЕМ", ОСОБА_6 мав належну йому мисливську гладкоствольну рушницю "ТОЗ БМ", ОСОБА_7 був без зброї.

Підійшовши до середини яру, ОСОБА_5 з ОСОБА_7 залишили там ОСОБА_6 із належною йому рушницею, а самі повернулися до початку яру, звідки ОСОБА_5 маючи при собі рушницю, пішов у бік ОСОБА_6 поверх яру, а ОСОБА_7 пішов у бік ОСОБА_6 низом яру.

Приблизно об 11 годині ОСОБА_5 повідомив, що виявив сліди людини і сказав ОСОБА_7 про недоцільність подальшого полювання та щоб той піднімався наверх яру. Пройшовши близько 55 метрів, ОСОБА_5 став в очереті на схилі яру, а ОСОБА_7 цим часом намагався піднятися на схил до ОСОБА_5, стоячи навколішки, подав останньому ліву руку. Приблизно об 11 годині 10 хвилин ОСОБА_5, намагаючись ОСОБА_7 допомогти піднятися, тримаючи рушницю у правій руці, необережно поводячись зі зброєю, випадково натиснувши на спусковий гачок, здійснив постріл на відстані 1-1,5 м. Ствол рушниці був направлений зверху вниз, зліва направо, спереду назад по відношенню до передньої зовнішньої поверхні шиї ОСОБА_7 зліва.

Внаслідок здійсненого з необережності пострілу, ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_7 вогнепальне поранення грудної клітки, що і стало причиною смерті ОСОБА_7

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 11 серпня 2009 року апеляції засудженого і його захисника залишено без задоволення, а вирок Сумського районного суду Сумської області – без зміни.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_5, вважає, що призначене йому покарання є м’яким.

Зазначає, що суд при призначенні винному покарання, не урахував, що він винним себе не визнав та у вчиненому не розкаявся, не достатньо судом ураховано й наслідки злочинних дій ОСОБА_5

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4, в інтересах ОСОБА_5, просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування. Як убачається зі змісту скарги, захисник вважає, що висновки суду про заподіяння пострілу засудженим з необережності, не відповідають фактичним обставинам справи, наводить доводи щодо випадкового здійснення пострілу самим потерпілим. Вважає, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно та однобічно, а показанням ОСОБА_5 суд безпідставно не надав віри.

Крім того, захисник вказує, що при призначенні винному покарання не були ураховані пом’якшуючі обставини.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання прокурора та касаційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що підстав для їх задоволення немає.

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності ОСОБА_5 у вчиненні вбивства через необережність, за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів і є правильним.

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання свідка ОСОБА_6, який суду повідомив, що 29 листопада 2008 року, після 10-ї години, він, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 прибули до місця полювання за с. Стерпанівка. Він залишився на початку яру чекати на звіра, ОСОБА_5, маючи при собі рушницю, пішов верхом яру, а ОСОБА_7 – низом. При цьому рушницю ОСОБА_5 склав та спорядив набоями ще за 1,5 – 2 км. від села. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 йшли йому на зустріч, заганяючи звіра. Через деякий час почув один постріл, крик і побіг у той бік. Коли підійшов ближче, ОСОБА_5 сказав, що ОСОБА_7 застрілився. На землі лежав ОСОБА_7, а біля його лівої ноги знаходилася рушниця. Потім він запропонував повідомити батькові потерпілого, що ОСОБА_5 і зробив. Батько потерпілого – ОСОБА_8 наказав засудженому розрядити рушницю.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що його син ОСОБА_7 29 листопада 2008 року, вранці, разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відправився на полювання. Приблизно об 11 годині 30 хвилин із телефону сина подзвонив ОСОБА_5 та сказав, що ОСОБА_7 загинув. Тоді він поїхав до хлопців, оскільки не знав точного їх місця перебування, подзвонив та сказав ОСОБА_5 щоб той вистрілив угору, щоб визначити де вони знаходяться.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_7 сам заподіяв собі смертельне поранення, було предметом перевірки як суду першої так і апеляційної інстанцій і не знайшло підтвердження у справі.

Так, свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та експерт ОСОБА_11 пояснили, що постріл із рушниці ОСОБА_5 без натискання на спусковий гачок не відбувається.

ОСОБА_10 стверджував, що ОСОБА_7 сам, без сторонньої допомоги, не міг натиснути на спусковий гачок, а предметів, спеціально пристосованих для здійснення пострілу самому собі на місці події не знайдено.

Крім того, як убачається із висновків медико-криміналістичних експертиз та пояснень експерта ОСОБА_11, на момент здійснення пострілу потерпілий знаходився відносно до стріляючого знизу на відстані приблизно 1 – 1,5 м та із піднятою лівою рукою.

Відповідно комплексної ситуаційної експертизи, потерпілий в момент пострілу знаходився до стріляючого лівою передньо-боковою поверхнею тіла із піднятою лівою рукою, на колінах. Стріляючий знаходився зверху над потерпілим на відстані близько 2-х метрів та тримав у правій руці рушницю стволом в бік шиї потерпілого. За висновком експертиз ОСОБА_7 не міг сам собі спричинити вогнепальне поранення.

Винність ОСОБА_5 стверджується й даними, що є у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, висновках судово-медичної, судово-хімічних, судово-балістичної експертизи.

Із висновку судово-хімічної експертизи убачається, що на обох рука ОСОБА_5 виявлені сліди пороху.

Із протоколу огляду місця події, убачається, що предметів, якими можна було б здійснити натискання на спусковий гачок із достатньою силою для вчинення пострілу, не виявлено.

Суд підставно дав критичну оцінку показанням ОСОБА_5, який стверджував, що ОСОБА_7 сам застрелився, оскільки такі твердження засудженого повністю спростовані перевіреними у судовому засіданні доказами.

За таких обставин вважати, що висновки суду про вчинення ОСОБА_5 вбивства ОСОБА_7 через необережність не відповідають фактичним обставинам справи, не можна вважати обґрунтованими, оскільки сукупність зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів викривають ОСОБА_5 у вчиненні злочину.

Злочині дії ОСОБА_5 за ч.1 ст. 119 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи винному покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, урахував усі обставини справи, які мають значення, дані про особу засудженого, те, що характеризується він позитивно, працював, до кримінальної відповідальності притягнутий вперше.

За таких обставин, суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції його від суспільства, призначивши йому покарання, що є необхідним й достатнім.

Підстав для пом’якшення покарання із урахуванням обставин, на які вказує захисник у касаційній скарзі, не знайдено.

З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду України не може визнати обґрунтованими доводи прокурора про призначення ОСОБА_5 м’якого покарання. Крім того, як убачається зі справи, прокурор у судовому засіданні просив суд призначити винному покарання саме у виді позбавлення волі на строк три роки.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б вказували на необхідність зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційного подання прокурора та касаційної скарги захисника, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Сумської області та касаційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, відмовити.