Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у місті Києві 2 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Вінницької області на вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 травня 2009 року,

цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Джурин та мешканця села Рахни Лісові Шаргородського району Вінницької області, громадянина України, раніше судимого Ї 14 червня 2006 року за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 1 000 гривень.

Призначене покарання та покарання за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 червня 2006 року визначено виконувати самостійно.

У апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 21 жовтня 2006 року приблизно о 23-ій годині, будучи в стані алкогольного сп’яніння, на вулиці Гагаріна в селі Рахни-Польові Тиврівського району під час суперечки, що виникла через особисті неприязні стосунки, умисно вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_6 і спричинив йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого. Зазначив, що суд не врахував наявної в ОСОБА_5 судимості за тяжкий злочин, вчинення нового злочину середньої тяжкості під час іспитового строку, що свідчить про схильність засудженого до протиправної поведінки. Вважає, що суд необґрунтовано застосував до ОСОБА_5 положення ст. 69 КК України, оскільки за наявності зазначених даних про його особу посилання на позитивні характеристики та поблажливе ставлення потерпілого до його дій не можна визнати такими, що пом’якшують покарання. Також вважає, що щире каяття не відображає дійсного ставлення засудженого до вчиненого ним діяння. Посиланням на невмотивованість та неправильне застосування ст. 71 КК України обґрунтовує незаконність звернення вироку до самостійного виконання.

Заслухавши доповідача, прокурора Парусова А.М., який підтримав касаційне подання з наведених у ньому підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як видно з вироку, мотивуючи покарання, суд послався на визнання вини ОСОБА_5, його щире каяття у злочині, відшкодування заподіяної шкоди. Також врахував вибачливе ставлення потерпілого, статус засудженого як особи, що потерпіла від наслідків аварії на ЧАЕС.

Однак, такі висновки суду не можна визнати обґрунтованими через те, що вони не у всьому узгоджуються з матеріалами справи.

Так, вказуючи на щире каяття ОСОБА_5, суд повною мірою не врахував даних про порушення ним умов підписки про невиїзд, а також перебування в розшуку з 03 грудня 2006 року. По суті не дано оцінки тривалості часу його розшуку, зокрема, що слідство у справі було відновлено по спливу більш ніж 1 року 8 місяців (07 серпня 2008 року) (а. с. 33, 34, 67, 68, 74).

Поза увагою залишено й суб’єктивне ставлення ОСОБА_5 до своїх дій. Йдеться про його показання під час досудового слідства та в судовому засіданні, в яких він визнавав вину частково. Не відображено у вироку міркувань щодо негативної характеристики засудженого з місця проживання (а. с. 49, 60).

Суд не звернув уваги й на ту обставину, що новий злочин ОСОБА_5 вчинив під час іспитового строку, визначеного попереднім вироком від 14 червня 2006 року. У зв’язку із цим слушними слід визнати твердження касаційного подання про неправильне призначення покарання за сукупністю вироків. Зважаючи на те, що злочин проти здоров’я ОСОБА_6 ОСОБА_5 вчинив під час іспитового строку, суд мав би вирішити питання про призначення нового покарання з урахуванням положень ст. 75, ч. 3 ст. 78, ст. 71 КК України (а. с. 109).

За таких обставин вирок місцевого суду не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню зі спрямуванням справи на новий судовий розгляд, під час якого належить врахувати наведене та інші доводи, зазначені в поданні прокурора.

Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині, то визначене покарання слід визнати невиправдано м’яким.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.