Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Амвросіївського районного суду Донецької області від 12 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

на підставі ст. 89 КК України немаючої судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 315 КК України до позбавлення волі строком 3 роки; за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі строком 5 років із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1. визначено позбавлення волі строком 5 років із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням 2 роки, з покладенням на засуджену обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Як визнав встановленим суд та зазначив у вироку, у середині травня 2003 року ОСОБА_1. у своєму будинку по АДРЕСА_1 схилила ОСОБА_2 до вживання наркотичного засобу, який вона з метою збуту зберігала на горищі свого будинку і який є наркотичним засобом – каннабісом (маріхуаною) 17,8 гр. сухою вагою.

Крім того, у середині травня 2003 року ОСОБА_1. за місцем свого проживання з метою збуту зберігала на горищі свого будинку наркотичний засіб – каннабіс (маріхуана) 17,8 гр. сухою вагою, який в подальшому у середині травня 2003 року збула ОСОБА_2 і який продовжувала зберігати до його виявлення та вилучення працівниками міліції 22 січня 2004 року.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 зазначає, що місцевий суд безпідставно застосував до засудженої ст. 75 КК України. Заступник прокурора також зазначає, що посилання суду на ч. 2 ст. 69 КК України в частині незастосування до ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна є зайвим, оскільки, виходячи з вимог ч. 2 ст. 59 КК України, воно у даному випадку застосуванню не підлягає. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинів відповідає матеріалам справи.

Як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_1. повністю визнала свою винуватість у вчиненому, у зв’язку з чим докази у судовому засіданні досліджувалися в порядку ст. 299 КПК України.

Дії засудженої ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 315 та ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_1. призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених нею злочинів, особи винної та обставин, що пом’якшують покарання.

Так, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1. повністю визнала свою вину у вчиненому та щиро розкаялася, крім того, з дня вчинення нею злочинів минуло більш ніж шість років і даних про те, що вона продовжує займатися злочинної діяльністю на даний час немає, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1., у справі немає.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.

Таким чином, підстав вважати призначене покарання засудженій ОСОБА_1. м’яким, не вбачається.

Що стосується доводів заступника прокурора щодо зайвого посилання місцевого суду на ч. 2 ст. 69 КК України в частині незастосування до ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна, то дана обставина не є підставою для скасування або зміни вироку при обґрунтованості засудження ОСОБА_1 за вчинені злочини, правильності кваліфікації її дій та призначенні покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

відмовити у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Донецької області.