Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік вісім місяців обмеження волі з конфіскацією майна.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

Вироком суду ОСОБА_1 засуджено те, що він на початку червня 2008 року за невстановлених обставин придбав та перевіз з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – смола канабісу (гашиш).

1 липня 2008 року ОСОБА_1 у м. Калуші Івано-Франківської області збув ОСОБА_2. за 7 200 гривень 24,478 гр. гашишу, а будучи викритим працівниками міліції, викинув 23 згортки з гашишем вагою 23,390 гр.

2 липня 2008 року під час огляду автомобіля ОСОБА_1 було виявлено та вилучено ще 1,7 гр. цього наркотичного засобу.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що решту особливо небезпечного наркотичного засобу – смолу канабісу (гашиш) вагою 550 гр., що є особливо великим розміром, він зберігав з метою збуту на кладовищі в с. Кропивник Калуського району Івано-Франківської області.

Суд визнав недоведеним обвинувачення в цій частині та виключив з кваліфікації дій ОСОБА_1 "придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів в особливо великих розмірах".

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. Рішення про виключення з обвинувачення ОСОБА_1 придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах, вважає безпідставним, оскільки судом порушені вимоги ст. 334 КПК України та у вироку не зазначено мотивів, з яких він відкидає докази обвинувачення. Крім того, призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України вважає таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Наголошує на тому, що судом взято до уваги лише одну обставину, що пом’якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину – щире каяття, тоді як кримінальний закон вимагає наявності не менше двох таких обставин. Зазначає, що судом не враховано тяжкість вчиненого злочину та його суспільна небезпечність.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Виключаючи з обвинувачення придбання та зберігання з метою збуту наркотичних засобів в особливо великих розмірах, суд вказав на відсутність доказів, які б достовірно стверджували, що даний злочин вчинив ОСОБА_1 Однак із таким висновком погодиться не можна, оскільки він зроблений без всебічного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Так, поза увагою суду залишились показання свідка ОСОБА_2 про обставини придбання у ОСОБА_1 гашишу, а також дані висновку судово-хімічної експертизи про подібність за загальними ознаками та хімічним складом наркотичного засобу, вилученого з автомобіля засудженого, з тими, що знайдені на березі річки та кладовищі.

Мотивуючи можливість застосування покарання нижче від найнижчої межі санкції статті звинувачення, суд в основному послався на щире каяття, хворобливий стан здоров'я ОСОБА_1 та характеристику його особи. Проте не надав значення низці обставин, які мають юридичне значення для призначення законного та справедливого покарання.

Так, суд не зважив на ступінь тяжкості вчиненого злочину та конкретні обставини цього діяння, зокрема, намагання ОСОБА_1

втекти на автомобілі, коли його дії було викрито працівниками міліції. Не було надано значення тому, що злочин, вчинений ОСОБА_1, віднесене законом до категорії тяжких, що збуті та вилучені у нього наркотики належить до Переліку особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Також не врахував кількісні критерії цих речовин.

Як убачається з матеріалів справи, суд, пославшись на обставини, що пом’якшують покарання, відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України не мотивував, яким чином ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, як співвідносяться з характером діяння, суб’єктивним ставленням засудженого до своїх дій, та іншими даними про особу.

Наведене дає підстави вважати, що рішення суду в частині визначення міри покарання не відповідає фактичним обставинам справи та даним про особу, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне, хоча про це не йдеться у поданні, зауважити на тому, що призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд не визначив яка його частина підлягає конфіскації.

Під час нового судового розгляду слід усунути вказані порушення, ретельно проаналізувати всі зібрані у справі докази, які підтверджують чи спростовують обвинувачення та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Якщо суд дійде висновку про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, то призначене покарання слід вважати м’яким.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.