Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2. на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 8 грудня 2008 року.

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 вересня 2008 року засуджено

ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

такого, що не має судимості, згідно із

ст. 89 КК України,

за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Вирішено цивільні позови.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 8 грудня 2008 року вирок змінено: на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4. звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України. У решті вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_4. засуджено за те, що він 27 березня 2008 року в дворі будинку АДРЕСА_1 рухаючись заднім ходом на автомобілі ГАЗ – 330202, не впевнився, що це буде безпечно і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, у результаті чого здійснив наїзд на пішохода ІНФОРМАЦІЯ_5., який від отриманих тяжких тілесних ушкоджень помер.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2. порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_4. у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. При цьому зазначає, що судом не врахована обставина, що обтяжує покарання – вчинення злочину щодо особи похилого віку. Рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням вважає безпідставним, так як апеляційним судом залишено поза увагою, що ОСОБА_4 вчинив 27 адміністративних правопорушень правил дорожнього руху, у зв’язку з чим на момент вчинення злочину у нього було вилучено посвідчення водія.

Захисником ОСОБА_3. подані заперечення на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідача, думку потерпілого та його представника про підтримання касаційної скарги, міркування прокурора про направлення справи на новий апеляційний розгляд в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, пояснення захисника

ОСОБА_3. про залишення ухвали апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Зазначені вимоги закону апеляційний суд не виконав.

Рішення про застосування до ОСОБА_4. ст. 75 КК України не можна визнати обґрунтованим, оскільки апеляційний суд належним чином його не мотивував, а обмежився лише вказівкою на необережний характер злочину та недотримання потерпілим вимог п. 26.1 Правил дорожнього руху України, визнавши їх обставинами, що пом’якшують покарання. Проте на досудовому слідстві та в судовому засіданні не було встановлено, що потерпілий порушив

п. 26.1 Правил дорожнього руху України та створив безпідставні перешкоди для руху транспорту.

Крім того судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що вчинений злочин є тяжким. Не враховано також, що ОСОБА_4, який в минулому притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив більше двадцяти адміністративних правопорушень на транспорті, що свідчить про його зневажливе ставлення до встановлених норм і правил та підвищену суспільну небезпечність.

Отже призначене ОСОБА_4. покарання не можна визнати необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи наведене, зазначена ухвала через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під

час якого необхідно більш ретельно перевірити дані про особу

засудженого, врахувати тяжкість вчиненого ним злочину, конкретні

обставини справи. За умови підтвердження такого ж обсягу

обвинувачення, призначене ОСОБА_4. покарання із застосуванням

ст. 75 КК України слід вважати м’яким.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити

частково.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 8 грудня 2008 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.