Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Волинської області на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 24 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1

яким засуджено

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Якушів Ратнівського району

Волинської області, мешканця с. Гута Ратнівського району Волинської області, раніше судимого

22 липня 2004 року Ратнівським районним судом

Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України на

три роки шість місяців позбавлення волі,

постановою Маневицького районного суду

Волинської області від 10 березня 2006 року

на підставі ст. 82 КК України невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі замінено на один рік сім місяців двадцять вісім днів виправних робіт з відрахуванням у дохід держави у розмірі 10% із суми заробітку,

за ч. 2 ст. 389 КК України на п’ять місяців арешту.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 14 серпня 2007 року – три місяці виправних робіт, і призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді арешту строком на шість місяців, а також штрафу у розмірі 850 гривень, який має виконуватись самостійно.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи раніше судимим 22 липня 2004 року Ратнівським районним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців, невідбуту частину якого постановою Маневицького районного суду Волинської області від 10 березня 2006 року у відповідності до вимог ст. 82 КК України було замінено на один рік сім місяців двадцять вісім днів виправних робіт з відрахуванням у дохід держави у розмірі 10% із суми заробітку, та будучи засудженим 14 серпня 2007 року Старовижівським районним судом Волинської області за ч. 1 ст. 162 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до штрафу у розмірі 850 гривень та трьох місяців виправних робіт з відрахуванням у дохід держави у розмірі 10% із суми заробітку, та ознайомленим з порядком і умовами відбування покарання, умисно ухилився від відбування виправних робіт.

Так, у період часу з 10 грудня 2007 року по 1 вересня 2008 року засудженому тричі надавалося направлення в Ратнівський районний центр зайнятості населення для працевлаштування, за якими він жодного разу не прибув для постановки на облік як безробітний. Крім того, постановою інспектора Ратнівської КВІ від 10 грудня 2007 року ОСОБА_1 було зобов’язано двічі на місяць з’являтися в КВІ для реєстрації, однак починаючи з січня по серпень 2008 року він жодного разу не з’явився на реєстрацію без поважних причин, у зв’язку з чим було винесено сім подань про здійснення його приводу, а також вчинив п’ять порушень громадського порядку, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності, оголошено десять офіційних попереджень про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за порушення порядку та умов відбування покарання.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування зазначеного вище вироку місцевого суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, зокрема, ст. 71 КК України, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, а справу просить направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як убачається із матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 засуджено за ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт, призначеного вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 14 серпня 2007 року, який було скасовано ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 11 листопада 2008 року, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Отже, на момент постановлення оскаржуваного вироку не існувало вироку Старовижівського районного суду Волинської області від 14 серпня 2007 року, ухилення від відбування покарання за яким було інкриміновано ОСОБА_1

Згідно з ч. 2 ст. 389 КК України об’єктом злочину, передбаченого цією нормою закону, є інтереси правосуддя у забезпеченні обов’язковості виконання покарання, зокрема, у виді виправних робіт.

Наведе вище свідчить про відсутність об’єкта посягання, який є обов’язковим елементом складу злочину, передбаченого зазначеною нормою закону.

У зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, вирок підлягає скасуванню, а справа – закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України у зв’язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 24 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити у зв’язку з відсутністю складу злочину.