Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 22 жовтня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3. і ОСОБА_4 та захисників – адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2009 року, яким засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

без громадянства, не маючого судимості,

за ч. 3 ст. 345 КК України на сім років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на п’ять років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 121 КК України на сім років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 289 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 187 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 28, ст. 15, п. п. 6, 8, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів – на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

За ст. 257 КК України ОСОБА_1. виправдано;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,

громадянина Російської Федерації,

не маючого судимості,

за ч. 1 ст. 345 КК України на два роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на п’ять років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 289 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 187 КК України на одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів – на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

За ст. 257 КК України ОСОБА_2 виправдано;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження,

не маючого судимості,

за ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 187 КК України на дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів – на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

За ч. 4 ст. 345 і ст. 257 КК України ОСОБА_3. виправдано;

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження,

судимого,

за ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

За ст. 257 КК України ОСОБА_4 виправдано.

Суд визнав, що ОСОБА_1 у серпні 2007 року в м. Олександрія створив організовану злочинну групу в складі ОСОБА_2 і ОСОБА_3. Вони втрьох, за пособництва ОСОБА_4 9 жовтня того ж року в під'їзді буд. АДРЕСА_3 м. Олександрії вчинили розбійний напад на ОСОБА_7., забрали в нього 117.138 грн. і документи, а під час цього нападу, без участі ОСОБА_4, за відпрацьованим планом намагались убити ОСОБА_7. Коли ОСОБА_2 вихоплював у ОСОБА_7 сумку, а ОСОБА_3 слідкував за обстановкою, ОСОБА_1 вдарив потерпілого ножем у живіт і в груди. Проте цей злочин їм не вдалося довести до кінця, оскільки потерпілому була надана своєчасна медична допомога і він залишився живим.

9 жовтня 2007 року неподалік автовокзалу м. Олександрії ОСОБА_1 не виконав законні вимоги працівників міліції і з метою умисного вбивства вдарив ножем у груди оперуповноваженого ОСОБА_8. Але злочин не довів до кінця. Потерпілому була надана своєчасна медична допомога. ОСОБА_2, який був на місці цієї події, тікаючи, заволодів міліцейським автомобілем НОМЕР_1 і покинув його біля буд. АДРЕСА_1.

5 жовтня ОСОБА_1 біля магазину "Оріон" в м. Олександрія умисно вдарив ножем ОСОБА_11, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.

У той же день у м. Олександрія на АДРЕСА_2 ОСОБА_1 незаконно заволодів автомобілем ОСОБА_9 № НОМЕР_2 вартістю 98.000 грн. і заподіяв ушкодження на 10.625 грн.

3 жовтня ОСОБА_1 із ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 м. Олександрія побили ОСОБА_10 забрали в нього куртку і телефон на суму 1.745 грн.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд. Стверджує, що висновки суду про відсутність у діях засуджених складу злочину, передбаченого ст. 257 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи. Суд поспішно і необгрунтовано прийняв рішення про виправдування засуджених.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_3 Є.М. ставить питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд. Твердить, що він не причетний до вчинення замаху на вбивство. Вважає себе винуватим тільки у вчиненні грабежу.

Адвокат ОСОБА_5 у касаційній скарзі просить вирок щодо ОСОБА_2 змінити. Твердить, що його підзахисний винуватий лише у заволодінні автомобілем працівників міліції, але без застосування насильства.

Адвокат ОСОБА_6. у касаційній скарзі порушує питання про зміну вироку щодо засудженого ОСОБА_3. Вважає, що вирок має бути скасований у частині засудження підзахисного за розбій і замах на вбивство. На його думку, дії підзахисного належить кваліфікувати за ч. 5 ст. 186 КК України.

Засуджений ОСОБА_2. оскаржує вирок і вважає себе винуватим лише у заволодінні автомобілем. Тому вважає, що його дії належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 289 КК України. Твердить, що суд безпідставно прийняв рішення про стягнення з нього на користь потерпілого ОСОБА_7 8.000 грн., оскільки ці гроші у нього були вилучені.

Засуджений ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить вирок скасувати, а справу – закрити. Стверджує, що він себе обмовив під тиском слідчих, а суд цього не врахував.

Засуджений ОСОБА_1. у касаційній скарзі з доповненнями до неї твердить, що вирок побудований на припущеннях. Суд допустився упередженості і докази у справі не перевірив. Вважає себе невинуватим у вчиненні злочинів, за які засуджений. За змістом скарги, засуджений просить скасувати рішення суду, перевірити всі матеріали справи і належно оцінити його діяння.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав доводи касаційного подання, виступи засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 та їх захисників – адвокатів ОСОБА_12. і ОСОБА_13., які підтримали доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

При розгляді справ про бандитизм суд має враховувати, що банда, за змістом ст. 257 КК України, є одним із різновидів організованої форми співучасті, в основі якої може бути організована група або злочинна організація. Саме ці складові форми співучасті і визначають кількісну ознаку бандитизму.

Обов’язковими ознаками банди, окрім кількісної, які виділяють цю форму організованої співучасті, є її озброєність і мета – вчинення нападів.

При кваліфікації злочину, вчиненого організованою групою, на перше місце виходить не індивідуальна роль кожного учасника у посяганні, характер виконуваних ним дій, а сама участь у групі, яка вчинює злочин. Учинення злочину у складі організованої групи кваліфікується як вчинення злочину такою групою. Організована група виступає як колективний виконавець злочину, а кожного з її учасників також прирівнюють до виконавця, незалежно від того, чи він особисто виконує об’єктивну сторону злочину, чи за завданням учасників організованої групи здійснює інші функції. Тому кожний учасник організованої групи несе відповідальність за всі злочини, вчинені такою групою, за будь-якої його участі, кожному учаснику інкримінують спільний злочинний результат, якого досягла група.

Зосередившись виключно на з’ясуванні обставин щодо вчинення засудженими конкретних злочинів, суд не в повній мірі перевірив докази стосовно тих обов’язкових ознак, які вказують на їх вчинення саме стійким злочинним об’єднанням, і не встановив його правову природу, а саме: різновид, час, мету його утворення і характер взаємостосунків учасників.

З мотивувальної частини вироку видно, що, формулюючи обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в розбої та замаху на вбивство ОСОБА_7, суд вказав, що всі вони були учасниками організованої групи, створеної ОСОБА_1 для вчинення розбоїв та інших тяжких злочинів. Попередньо відпрацювавши між собою план цього нападу, розподіливши ролі, у під’їзді будинку вони напали на потерпілого, і поки один із них слідкував за обстановкою, а другий відбирав у потерпілого сумку з грошима, третій, як і домовлялись, наносив потерпілому удари ножем. Тобто з наведеного випливає, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебували у складі стійкого злочинного об’єднання, створеного для вчинення розбійних нападів; основу цього об’єднання складала організована група, учасники якої мали ножі (ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджені за ст. 263 КК України). Об’єднання планувало напади і такий план вони виконали. У той же час у резолютивній частині вироку зазначено, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 виправдовуються за ст. 257 КК України за відсутністю складу злочину. За зазначеним епізодом обвинувачення суд кваліфікує дії ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 187 і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Проте, визнавши їх учасниками організованої групи, суд не вказує у формулі обвинувачення передбачену ч. 4 ст. 187 КК України ознаку розбій, вчинений організованою групою, та виключає з обвинувачення засуджених п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

Своє рішення суд мотивує тим, що оскільки засуджені вчинювали різнобічні злочини, в різному складі і мали на озброєнні лише один ніж (хоча, як видно з вироку, за ст. 263 КК засуджують обидва учасники злочинного об’єднання), то їх діяння за своїми ознаками належить розцінювати не як бандитизм (ст. 257 КК України), а як учинення злочинів організованою групою і кваліфікуватись з посиланням на ч. 3 ст. 28 КК України.

Засудженого ОСОБА_4 суд визнав пособником розбою на потерпілого ОСОБА_7 і кваліфікував його дії за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України. При цьому, пославшись на ч. 3 ст. 28 КК України, суд не зазначив у вироку про те, що ОСОБА_4 дійсно знав про існування злочинного об’єднання, діяльності якого він пособничав. Так само не має у вироку посилання і на передбачені ч. 4 ст. 187 КК України відповідні кваліфікуючі ознаки стосовно ОСОБА_4.

Таким чином, судом допущені істотні суперечності у висновках щодо мотивів і кваліфікації дій засуджених, що має значення для правильного застосування кримінального закону.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи прокурора в касаційному поданні є слушними, вирок, постановлений з такими порушеннями закону, підлягає скасуванню в повному обсязі, а справа - направленню на новий судовий розгляд. При новому розгляді необхідно прийняти рішення, яке б грунтувалося на ретельній перевірці всіх доказів у справі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 і захисників – адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.