Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 20 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 серпня 2009 року по скарзі ОСОБА_1,

Постановою слідчого СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області від 3 червня 2003 року було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 по факту створення ним юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

25 липня 2008 року Козятинський міськрайонний суд Вінницької області, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на зазначену постанову, задовольнив її і прийняв рішення про скасування постанови слідчого та відмовив у порушенні кримінальної справи за указаним у цій постанові фактом.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13 серпня 2008 року апеляцію прокурора по даній справі було залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без зміни.

У поданні прокурор, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке на його думку постановлене з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а також у зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону, ставить питання про скасування постановлених по даній справі судових рішень і просить касаційний суд відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційному поданні прокурора доводи, колегія суддів вважає, що подання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень, передбачених ст. 98 КПК України, при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши, зокрема, приводи і підстави до порушення справи.

Як вбачається із змісту мотивувальної частини оскаржуваної ОСОБА_1 постанови про порушення кримінальної справи слідчий не вказав у ній ані приводів, ані підстав, з урахуванням яких було порушено кримінальну справу. У зв’язку з цим, суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про незаконність такої постанови слідчого, зазначивши у своєму рішенні відповідні мотиви такого рішення, у тому числі, указав на невиконання слідчим вимог статей 94, 97, 98 КПК України.

Розглянувши апеляцію прокурора, та залишивши її без задоволення, апеляційний суд у своїй ухвалі відповідно до вимог ч. 2 ст. 377 КПК України перевірив доводи апеляції і зазначив в ухвалі підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою, належно мотивувавши своє рішення.

У чому полягає неправильність застосування кримінального закону прокурор у своєму поданні не указав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що викладені у касаційному поданні прокурора доводи щодо незаконності та необґрунтованості судових рішень є безпідставними.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій по скарзі ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області від 3 червня 2003 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 по факту створення ним юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, залишити без задоволення.