Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 9 липня 2009 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець та житель АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Цим вироком у частині призначення покарання скасовано вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2009 року, яким ОСОБА_1 був засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки зі звільненням від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням на 3 роки на підставі ст. 75 КК України, і з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь: НДЕКЦ при управлінні МВС України в Івано-Франківській області 486 грн. 78 коп. за проведення автотехнічної експертизи; Івано-Франківської ОКЛ - 6206 грн. 76 коп. та Косівської ЦРЛ –111 грн. 67 коп.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 14 липня 2008 року приблизно о 21-ій год., керуючи автомобілем марки ВАЗ-2113 державний номерний знак НОМЕР_1 і, рухаючись ділянкою автодороги Кути - Озеряни в напрямку с. Озеряни по вул. Головній в с. Слобідка Косівського району зі швидкістю 80 км/год., маючи намір здійснити обгін, вчинив зіткнення з мотоциклом під керуванням ОСОБА_2, який рухався у попутному напрямку по своїй смузі, позаду якого сиділи пасажири ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у результаті чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_3, ОСОБА_2 та пасажир автомобіля ВАЗ-2113 ОСОБА_5 - легкі тілесні ушкодження.

Після цього ОСОБА_1 з'їхав автомобілем на праве узбіччя дороги, де вчинив наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які рухалися в попутному напрямку, і які отримали тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили їх смерть.

Таким чином, ОСОБА_1 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, яка склалася, не обрав безпечної швидкості руху автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, тобто він своїми неправомірними діями порушив п.п. 1.3, 1.5, 2.3 "б", 10.1, 12.1, 12.3, 12.4, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України.

У касаційному подання прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, вважає, що суд без урахування всіх обставин справи перейшов до більш м’якого виду покарання, ніж передбачено санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, внаслідок чого призначив надто м’яке покарання. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Короткевича М.Є., міркування прокурора про підтримання касаційного подання, обговоривши доводи касаційного подання та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини злочину, вчиненого ОСОБА_1, висновок суду про його винність у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження і спричинило загибель двох людей, грунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, і кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 286 КК України є правильною, що не оспорюється в касаційному поданні.

Вирішуючи питання щодо обраної ОСОБА_1 судом першої інстанції міри покарання, суд апеляційної інстанції визнав, що вона не є достатньою для виправлення засудженого через необґрунтоване застосування ст. 75 КК України.

При цьому судом ураховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, позитивну характеристику його особи, вчинення ним злочину вперше, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, зокрема, щире каяття у вчиненому, повне і добровільне відшкодування збитків потерпілим до постановлення обвинувального вироку, наявність на утриманні старої бабки. Також судом узято до уваги позицію всіх потерпілих, які не мають претензій будь-якого характеру до ОСОБА_1 і просили обрати йому покарання, що не пов’язане з позбавленням волі (а. с. 131-133).

За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість застосувати ч. 1 ст. 69 КК України і перейти до більш м’якого виду покарання – обмеження волі.

Оцінивши наведене, колегія суддів вважає, що основне і додаткове покарання призначено ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України з забезпеченням принципу індивідуалізації та справедливості, і підстав для скасування вироку апеляційного суду немає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 9 липня 2009 року відносно ОСОБА_1 – без змін.