Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 15 жовтня 2009 року в м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 17 липня 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за ч. 2 ст. 368 КК України на п’ять років позбавлення волі, з конфіскацією ? частини майна, яке є його власністю, і з позбавленням права займати посади в органах державної влади на три роки.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді судді Коломакського райсуду Харківської області, 1 червня 2007 року в приміщенні зазначеного суду одержав 1.000 дол. США хабара від ОСОБА_3 за винесення щодо її сина підсудного ОСОБА_4 (обвинувачений у злочинах, передбачених ч. 1 ст. 296 і ч. 1 ст. 122 КК України) вироку, не пов’язаного з позбавленням волі.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу - закрити. Твердить, що суд постановив вирок упереджено, справу розглянув необ’єктивно і був зацікавлений у прийнятті несправедливого рішення. Зазначає, що хоча на його руці дійсно працівники правоохоронних органів і виявили сліди спецречовини, але хабара він не брав. Вважає, що ОСОБА_3 й інші особи, показання яких покладено в основу вироку, обмовили його. Шкодує, що дозволив собі перед судовим засіданням, на якому розглядалась кримінальна справа щодо ОСОБА_4, спілкуватись із його матір’ю ОСОБА_3, що консультував її. Наголошує, що суд не врахував стан його здоров’я, перебування на утриманні пристарілої матері і сумлінне виконання своїх службових обов’язків – судді.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступ засудженого ОСОБА_1 і його захисника – адвоката ОСОБА_2, які підтримали доводи касаційної скарги, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційної скарги і залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Винуватість ОСОБА_1 в одержанні 1.000 дол. США як хабара за обставин, наведених у вироку, підтверджена зібраними у справі доказами.

Зокрема сам засуджений, як убачається з протоколів його допитів, неодноразово змінюючи свої покази, і заперечуючи свою причетність до вчинення зазначеного злочину, визнав, що він, усупереч положень КПК України (1001-05) , як до початку судового розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_4, так і під час судового розгляду цієї справи, на стадії завершення судових дебатів мав розмови з матір’ю підсудного ОСОБА_3 Підтверджував ОСОБА_1 і те, що він дійсно консультував її на предмет ймовірної поведінки з потерпілим.

Пояснення ОСОБА_1 в цій частині зводились до того, що він дійсно не раз зустрічався з ОСОБА_3 Неодноразово обговорював із нею долю її сина, який опинився на лаві підсудних. Були в нього зустрічі з ОСОБА_3 і в той день, коли ця кримінальна справа розглядалась по суті. Після завершення судових дебатів він зробив перерву і в черговий раз консультував ОСОБА_3 стосовно подальшої долі ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_3 на досудовому слідстві і в судовому засіданні послідовно стверджувала факт дачі 1.000 дол. США хабара судді ОСОБА_1 за те, що той не буде призначати її сину покарання, пов’язане з позбавленням волі. ОСОБА_1 погодився за хабар виконати її прохання. Він запропонував їй заздалегідь відшкодувати потерпілому матеріальну шкоду, бо лише в цьому випадку справа може розглядатись за скороченим варіантом, і порекомендував відмовитись від захисника. Зафіксувавши чергову розмову з ОСОБА_1 на диктофон, вона так і зробила. При цьому звернулась до СБУ. З потерпілим додатково розрахувалась, а ОСОБА_1, як і домовлялись, переніс розгляд справи. В судове засідання вона прийшла уже після зустрічі з працівниками СБУ, які помітили валюту і передали їй для передачі судді як хабара. Тільки закінчились судові дебати, ОСОБА_1 оголосив перерву, підізвав до себе і наодинці повідомив, що визначить сину умовне покарання. За цю послугу вона передала йому в коридорі суду помічені спецзасобом 1.000 дол. США. ОСОБА_1 узяв ці гроші і поклав у книжечку, яку тримав у раках. Залишаючи суд, вона бачила, як ОСОБА_1 вийшов за нею слідом і попрямував до свого автомобіля. Всі перемови з суддею і дачу йому хабара вона зафіксувала на диктофон.

Зазначені показання свідка ОСОБА_3 в повній мірі відповідають висновкам судово-фоноскопічної експертизи, де йдеться про її спілкування саме з ОСОБА_1, в тому числі про те, що ОСОБА_1 за хабар пообіцяв призначать підсудному ОСОБА_4 умовне покарання, за це вона передала йому обумовлену суму, зазначивши "там тисяча".

Згідно протоколу огляду місця події біля приміщення Коломакського райсуду, під вікном кабінету судді ОСОБА_1, неподалік його автомобіля, виявлено 1.000 дол. США, сховані в книзі "Святе Письмо Нового Завіту", з написом, що закінчується словами "ОСОБА_5 23.03.2000 р."

Свідок ОСОБА_5 підтвердила, що саме цю книгу, зі своїм автографом, вона подарувала судді ОСОБА_1.

Із висновку експертизи спеціальних хімічних речовин водно, що на зазначених: валютних коштах, 25 сторінці книги "Святе Письмо Нового Завіту" і змивах рук ОСОБА_1 виявлена люмінісцентна речовина, яка має загальну родову приналежність із спецзасобом "Світлячок М", яким були оброблені валютні кошти, вручені працівниками СБУ ОСОБА_3, а остання передала їх засудженому як хабар.

Крім того, згідно з висновком судово-імунологічної експертизи на зазначеній книзі виявлені і домішки поту, які можуть походити від ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що батьки підсудного ОСОБА_4 ще до судового засідання розрахувались із ним за шкоду, заподіяну їхнім сином. А свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона як адвокат захищала інтереси ОСОБА_4 тільки на досудовому слідстві.

Доводи в касаційній скарзі про те, що свідок ОСОБА_3 обмовила його, необгрунтовані. Ці доводи є аналогічними доводам ОСОБА_1 в судовому засіданні, вони належно перевірені і суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 не міг навести мотивів обмови, та не було здобуто ніяких даних, які б поставили під сумнів достовірність показань цієї особи, бо вони підтверджуються іншими об’єктивними доказами, то такого характеру твердження є надуманими.

Усі ці та інші докази, на які послався суд у вироку, в тому числі показання свідків ОСОБА_4 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 В. та ОСОБА_12 давали суду підстави визнати, що суддя ОСОБА_1 учинив діяння, які за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Кваліфікація злочинних дій засудженого за цим законом є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 за цей злочин, суд врахував характер і ступінь його суспільної небезпечності і всі дані, які характеризують винуватого. Були враховані й обставини, що пом’якшують покарання, в тому числі й ті, на які посилається ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі. Тому вважати, що суд призначив ОСОБА_1 надмірно суворе покарання, колегія суддів підстав не вбачає.

З матеріалів справи, протоколу судового засідання видно, що досудове слідство і розгляд справи в суді проведені з дотриманням норм КПК України (1001-05) . Органами досудового слідства і судом досліджено всі обставини, з’ясування яких могло мати істотне значення для справи. Тому твердження в скарзі про допущені неповноту чи упередженість органів досудового і судового слідство є безпідставними.

Будь-яких даних, які були б підставою для зміни або скасування вироку, не виявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Полтавської області від 17 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.