Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 8 жовтня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на постановлені щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 судові рішення.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2008 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Великій Ходачків Козівського району

Тернопільської області, згідно ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця м. Запоріжжя, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 358 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця с. Мульчинці Володимирецького району

Рівненської області, судимого 19 лютого 2003 року за ч. 2

ст. 142 КК України (1960 року) на 5 років позбавлення волі,

засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Зазначеним вироком засуджено також ОСОБА_5, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2008 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 2 лютого 2005 року у м. Києві, за попередньою змовою з ОСОБА_5, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілої ОСОБА_6, незаконно заволодів автомобілем "Лексус РХ 330" вартістю 152 606 грн., належним ЗАТ "Гермес Інвест Холдинг", яким ОСОБА_6 керувала за дорученням, чим завдали великої матеріальної шкоди.

У цей же день ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_5, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілої ОСОБА_6, незаконно заволоділи її майном в особливо великих розмірах, що знаходилось у квартирі за місцем її проживання, вартістю 631 611 грн.

Крім того, ОСОБА_1 при невстановлених слідством обставинах заволодів паспортами громадянина України на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підробив, вклеївши свої фотокартки, та в подальшому використав.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що матеріали справи, у тому числі його явка з повинною, не містять доказів причетності його до незаконного заволодіння автомобілем "Лексус РХ 330". Заперечує вартість викраденого під час розбійного нападу. Указує, що судом не в повній мірі враховані пом'якшуючи його вину обставини, зокрема, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та батьків-пенсіонерів, позитивну характеристику. Просить скасувати судові рішення в частині його засудження за ч. 3 ст. 289 КК України, зменшити розмір цивільного позову та призначити покарання з урахуванням усіх пом'якшуючих обставин.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 посилається на безпідставне засудження його за ч. 3 ст. 289 КК України. Зазначає, що його винуватість та корисливі мотиві злочинів судом та слідством не доведені. Твердить, що на досудовому слідстві до нього застосовувались незаконні методи, фізичний та психічний тиск. Просить скасувати судові рішення та направити справу на нове розслідування або новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 зазначає, що судом істотно порушено кримінально-процесуальний закон, оскільки не вжито всіх заходів щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи. Указує, що матеріалами справи винуватість його підзахисного ОСОБА_4 не доведена. Просить скасувати судові рішення шодо нього та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку злочинах, у тому числі у незаконному заволодінні належним потерпілій ОСОБА_6 транспортним засобом, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Суд правильно поклав в основу вироку показання засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, в яких вони визнавали свою вину та вказували на участь ОСОБА_4 у заволодінні автомобілем "Лексус РХ 330". Ці їх показання узгоджуються між собою та іншими доказами у справі й об`єктивно підтверджуються даними протоколів огляду місця події, впізнання, виїмки, відтворення обстановки й обставин події, огляду роздруківок вхідних та вихідних дзвінків мобільних телефонів, висновку криміналістичної експертизи, показаннями потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та іншими матеріалами справи.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не виявлено.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кваліфіковано правильно.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені засудженими та їх захисниками в апеляціях доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційних скарг, належним чином перевірено й спростовано.

Твердження у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2 про те, що до нього застосовувалися незаконні методи ведення слідства, перевірялися судами і не знайшли підтвердження.

Вивченням матеріалів справи не встановлено порушень кримінального та кримінально-процесуального законів, які б тягнули скасування постановлених у справі судових рішень.

Покарання засудженим призначено згідно з вимогами ст. 65 КК України та є обґрунтованим, необхідним і достатнім для їх виправлення й попередження нових злочинів.

Цивільний позов вирішено відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2008 року – без зміни.