Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької області на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше судимого 19.05.2005 року за ч. 1 ст. 164 КК України до виправних робіт строком 6 місяців, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням 1 рік; 24.02.2006 року за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком 2 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 164 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 850 грн. штрафу.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. 918 грн.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_1, будучи зобов’язаний рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 7 листопада 2002 року сплачувати на користь ОСОБА_2. аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3.н. у розмірі відповідно 1/3 та 1/4 всіх видів заробітку, починаючи з 31 жовтня 2002 року, у період з 19 травня по 15 серпня 2005 року злісно ухилявся від їх сплати, чим допустив заборгованість у розмірі 918 грн.

У касаційному поданні заступник прокурора Запорізької області, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_1 в інкримінованому злочині та правильності кваліфікації його дій, порушує питання про скасування вироку в частині задоволення цивільного позову ОСОБА_2. та закриття справи у цій частині.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, обговоривши його доводи та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідає матеріалам справи.

Як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненому, у зв’язку з чим докази у судовому засіданні досліджувалися в порядку ст. 299 КПК України.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 164 КК України кваліфіковані правильно, а покарання йому призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2., з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину вправі при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

Проте, як видно з матеріалів справи, задовольняючи цивільний позов ОСОБА_2., суд фактично поклав на ОСОБА_1 обов’язок відшкодувати не матеріальну шкоду, а сплатити заборгованість по аліментах на дітей у розмірі 918 грн.

Приймаючи таке рішення, суд не врахував, що порядок стягнення аліментів та заборгованості по них визначений ст.ст. 194, 195 Сімейного Кодексу України та ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якими заборгованість по аліментах визначається державним виконавцем і стягується за виконавчим листом, виданим на підставі рішення суду про стягнення коштів на утримання дитини.

За таких обставин, вирок в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню із закриттям справи в цій частині.

Будь-яких інших підстав для зміни чи скасування постановлених по справі судових рішень, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання заступника прокурора Запорізької області задовольнити.

Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасувати. а справу у цій частині – закрити.

В решті судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.