Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 8 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Закарпатської області на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2008 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_1,

1969 року народження, не судимий,

виправданий за ч.2 ст. 357 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки.

В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1 23.08.2007 року, будучи службовою особою та виконуючи обов’язки начальника Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області, отримавши від оперативного чергового інформацію про вчинення розбійного нападу на філію Мукачівського відділення ВАТ "Ощадбанк" за адресою м. Мукачеве, вул. Червоноармійська, 7А, прибув на місце події. В цей час по мобільному телефону хтось з керівників УМВС України в Закарпатській області повідомив йому, що напад є тренувальними навчаннями по імітації нападів на банківські установи.

Не пересвідчившись в достовірності отриманої інформації, ОСОБА_1 повідомив керуючого відділенням ВАТ "Ощадбанку" про те, що напад є імітацією і попросив останнього надати йому офіційного листа з приводу проведення спільних з органами внутрішніх справ навчальних заходів по імітації нападів на філії банку, а також дав своїм підлеглим вказівку припинити роботу по фіксації слідів злочину.

Того ж дня в черговій частині ОСОБА_1 забрав у чергового матеріали дослідчої перевірки за даним фактом та дав вказівку підготувати рапорт на ім’я начальника міськвідділу про те, що виклик по розбійному нападу на філію ВАТ "Ощадбанк" є учбовим.

У касаційному поданні прокурор покликається на неправильне застосування кримінального закону, пов’язане з необґрунтованою перекваліфікацією дій ОСОБА_1 зі ст.364 ч.3 на ч.2 ст. 367 КК України. У доповненні до касаційного подання прокурор вказує і на порушення судом вимог ст.7 кримінально-процесуального закону, оскільки, постановивши вирок, суд звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, а не від покарання.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з вироку, висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 357 КК України, та необхідність перекваліфікації його дій з ч.3 ст. 364 КК України на ч.2 ст. 367 КК України ґрунтується фактично лише на версії підсудного про те, що йому на мобільний телефон передзвонив хтось із керівників УМВС України в Закарпатській області та повідомив, що даний напад є тренувальним навчанням. Суд вказав, що ця версія не була спростована в ході судового слідства та узгоджується з іншими доказами по справі.

З таким рішенням суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.

У касаційному поданні обґрунтовано зазначено, що під час досудового слідства ОСОБА_1 пояснював, що жодних навчань з особовим складом 23.08.2007 року не проводилося, а інформацію про те, що в банку без погодження з органами внутрішніх справ проводиться навчання по імітації нападів на банківські установи, він отримав нібито від працівників банку.

За показаннями свідків – працівників банку ОСОБА_2. та ОСОБА_3. саме ОСОБА_1, прибувши на місце вчинення злочину, попросив їх підготувати та видати йому лист про проведення у їх філії банку тренувальних навчань, мотивуючи це почастішанням випадків нападу на банківські установи. Однак, ніяких навчань цього дня у даному відділенні банку не проводилося.

Свідки ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8 та інші оперативні працівники, які прибули на місце події та проводили слідчі дії, показали, що у них не виникло ніяких сумнівів про те, що в даному випадку був вчинений злочин, а тому вони проводили всі необхідні при цьому слідчі дії. Хто саме з працівників їм повідомив, що даний виклик є учбовим, вони не можуть пригадати, однак, всі сліди, які було вилучено на місці події, вони передали слідчому, який, прибувши в міськвідділ, передав їх для реєстрації оперативному черговому.

З показань свідка ОСОБА_9., який працює оперативним черговим, убачається, що 23.08.2007 року в чергову частину звернувся ОСОБА_2. з повідомленням про вчинений напад на касу. За даним зверненням ним була направлена на місце вчинення злочину оперативна група, проте, згодом зателефонував ОСОБА_1 і повідомив, що це навчання, а при поверненні слідчо-оперативної групи до чергової частини ОСОБА_1 забрав всі документи, складені з приводу цієї події, і більше він їх не бачив.

Зазначеним доказам суд не дав належної оцінки, не вказав, яким чином підтверджується версія ОСОБА_1 про дзвінок від керівників УМВС України в Закарпатській області.

Наведене свідчить, що ці та інші обставини, які мають істотне значення для справи, судом належним чином не досліджені, рішення суду суперечить наявним у справі матеріалам і є необґрунтованим.

Крім того, в порушення вимог ст. 7 КПК України, суд, постановивши щодо ОСОБА_1 обвинувальний вирок, звільнив його від кримінальної відповідальності.

Виходячи з наведеного, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно та всебічно дослідити всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності і, в залежності від встановленого, прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Закарпатської області і доповнення до нього задовольнити.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.