Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Шевченківського районного суду

м. Чернівців від 8 жовтня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

за ч. 1 ст. 121 КК України на п’ять років позбавлення волі,

за ч. 1 ст. 296 КК України на тридцять діб арешту, а на підставі

ст. 70 КК України остаточно призначено п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь лікарні швидкої невідкладної допомоги м. Чернівців 720 гривень витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Вироком суду ОСОБА_1. визнано винним і засуджено за те, що він 25 вересня 2007 року близько 20 години на розі вулиць Київської та Заставнянської в м. Чернівці, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю підійшов до неповнолітнього ОСОБА_2, який розмовляв з ОСОБА_3., та завдав йому удар в обличчя, чим спричинив тяжке тілесне ушкодження. Після того як потерпілий присів ОСОБА_1. вдарив його ногою по руках.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності вини засудженого та юридичної оцінки його дій, порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. При цьому зазначає, що вчинений злочин є тяжким, засуджений не відшкодував потерпілому завдану шкоду, а тому звільнення ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням вважає безпідставним. Урахування судом таких пом'якшуючих покарання обставин як вперше притягнення до кримінальної відповідальності, молодий вік та позитивні характеристики вважає помилковим, оскільки такі дані відносяться до характеристики особи засудженого і мають оцінюватись окремо. Щире каяття ОСОБА_1. піддає сумніву адже він протягом досудового слідства не визнавав своєї вини та давав неправдиві показання, а в судовому засіданні відмовився від дачі показань. Додає, що при призначенні покарання суд безпідставно не врахував, що потерпілий ОСОБА_2 більше року після вчинення злочину продовжує лікування, оскільки має проблеми з зором та не визнав цю обставину такою, що обтяжує покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримку касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й викладених у вироку доказів.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог

ст. ст. 65- 67, 103 КК України, з урахуванням усіх обставин, що впливають на його призначення. При цьому суд зважив на ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини цих злочинів, їх наслідки і дані про особу винного. Обставинами, що пом’якшують покарання, суд у відповідності до ст. 66 КК України визнав вчинення злочину неповнолітнім, щире каяття засудженого, відшкодування потерпілому витрат на лікування. Визнання такими обставинами також позитивних характеристик ОСОБА_1. за місцем проживання і навчання та відсутність у нього судимостей не суперечить положенням ст. 66 КК України, а тому доводи касаційного подання в цій частині є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні

ОСОБА_1. вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю, висловив жаль з приводу своєї протиправної поведінки, критично оцінивши її, що свідчить про щирість каяття винного.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, висловив думку про призначення засудженому покарання, не пов’язаного з позбавленням волі. З такою позицію погодились потерпілий ОСОБА_2 та його законний представник.

Урахувавши наведені обставини, суд дійшов правильного висновку про можливість звільнення ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням.

Отже, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційного подання.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 8 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора – без задоволення .