Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 6 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на постановлені щодо неї судові рішення,

вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку та мешканку м. Запоріжжя,

раніше не судиму,

засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, вирок щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

ОСОБА_1 засуджено за те, що вона за попередньою змовою з ОСОБА_2, маючи відомості про те, що оформлення спадкової АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 належним чином не відбулося, уклали фіктивний договір про нібито продаж ОСОБА_2 квартири до смерті ОСОБА_3 У подальшому, використовуючи зазначений фіктивний договір, вказані особи звернулися до суду та отримали рішення про дійсність цієї угоди. Реалізовуючи свій умисел по заволодінню квартирою, засуджені 19 січня 2004 року зареєстрували право власності на цю квартиру, а потім зазначене помешкання продали. У результаті шахрайських дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадкоємцям ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було спричинено шкоду на суму 39 454, 71 грн.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові рішення щодо неї змінити, перекваліфікувати її дії на ст. 358 КК України та відповідно пом’якшити призначене покарання. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно та однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що в її діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, а призначене їй покарання є надмірно суворим.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.

Засуджена ОСОБА_1 посилається на те, що її безпідставно засуджено, однак питання відповідності висновків суду, викладених у вироку першої інстанції, фактичним обставинам справи, були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій, і перегляду відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України у касаційному порядку не підлягають.

Зазначені в касаційній скарзі міркування не містять даних, які б заперечували правильність висновків суду й спростовуються наступними доказами.

Так, з аналізу показань потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що коли вони звернулися до державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини на квартиру, то виявили, що вона належить стороннім особам.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що придбала у ОСОБА_2 АДРЕСА_2. При оформленні необхідних для цього документів поряд з ОСОБА_2 завжди знаходилася ОСОБА_1

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ствердили, що на прохання ОСОБА_1 підписали деякі документи, однак у їх зміст не вникали, оскільки довіряли засудженій. Згодом від працівників правоохоронних органів вони дізналися, що підписали догорів купівлі-продажу. Однак у дійсності, при підписанні даного договору вони не були присутні, гроші потерпілій за квартиру при них не передавалися.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи заява від імені померлої ОСОБА_10 про розгляд справи без її участі виконані ОСОБА_1

Згідно до висновку будівельно-технічної експертизи вартість АДРЕСА_2 на 30 січня 2004 року становила 39 454, 71.

Тому твердження засудженої ОСОБА_1 щодо однобічності та неповноти слідства є надуманими.

Безпідставними є також посилання у касаційній скарзі засудженої про те, що в її діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 шляхом обману придбала право на майно, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

ЇЇ дії за ч. 4 ст. 190 КК України кваліфіковано правильно.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

Покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних щодо особи засудженої.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1