Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 1 жовтня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Київської області від 2 липня 2009 року, яким

ОСОБА_1,

який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в

с.. Петровське Старобешівського району

Донецької області, раніше не судимого,

засуджено:

за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на 14 років;

за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на 12 років з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1. остаточно призначено 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_1 за вироком суду визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

19.12. 2008 ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у будинку потерпілої ОСОБА_2 1922 року народження, що розташований по АДРЕСА_1, маючи умисел на заволодіння її майном, почав вимагати у неї 50 грн. Після відмови в наданні коштів, у ОСОБА_1 виник умисел на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння грошима ОСОБА_2.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_2 рукою в плече, від чого остання впала на ліжко. Потім ОСОБА_1, взяв кухонний ніж, яким наніс їй три удари у різні частини тіла, один з них в живіт. Потерпіла намагалася оборонятися, закриваючись руками. Від останнього удару ніж зламався.

Після цього ОСОБА_1 наніс потерпілій ще один удар кулаком у ліву частину обличчя, від чого вона впала на підлогу. Побоюючись за своє життя та здоров’я, ОСОБА_2, на вимогу ОСОБА_1 дістала з-під матрацу, що знаходився на ліжку в кімнаті, паперовий конверт з грошима в сумі 7050 грн. та кинула його на підлогу. Взявши вказаний конверт ОСОБА_1 заволодів зазначеними грошима.

Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_2 тяжкі та легкі тілесні ушкодження.

Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_1 19.12.2008 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння у будинку ОСОБА_2, під час розбійного нападу, вирішив вчинити умисне вбивство останньої з корисливих мотивів.

ОСОБА_1 одягнув на руки свої перчатки, взяв на серванті, другий ніж, підійшов до потерпілої ОСОБА_2, взяв її за голову і наніс ножем два удари їй в шию. Зрозумівши, що потерпіла мертва, з місця злочину зник з грошима в сумі 7050 гривень, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну вироку та просить перекваліфікувати його дії з п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України. Зазначає, що умисел на вбивство ОСОБА_2 виник у нього після заволодіння її грошима. Крім того, просить пом’якшити покарання, посилаючись на щире каяття та тяжке сімейне становище.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що скарга задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вирок постановлений законно і обгрунтовано, а скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, обгрунтований матеріалами справи і у касаційній скарзі не оспорюється, як і правильність юридичної кваліфікації його дій.

Зокрема, як в ході досудового так і судового слідства ОСОБА_1 визнавав себе винним повністю і показував, що дійсно він 18.12.2008 р., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння вирішив заволодіти грошима ОСОБА_2, з цією метою він напав на останню, вдарив її кулаком, а потім декілька разів кухонним ножем, тому, що вона дала йому замало грошей, близько 15 грн., але ніж зламався. Потім ОСОБА_2 кинула йому конверт з грошима, а він взяв другого ножа і два рази вдарив по шиї, після чого забрав гроші і поїхав на таксі зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 до смт. Бородянка Київської області.

Вину засудженого ОСОБА_1 підтвердили потерпіла ОСОБА_5 та свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Так, потерпіла ОСОБА_5 показала, що 20.12.2008 року в будинку ОСОБА_2 вона побачила останню біля ліжка на підлозі мертвою, голова, руки і сорочка були в крові.

Свідок ОСОБА_3 показала, що вона чула, як ОСОБА_1 вимагав у ОСОБА_2 віддати йому гроші, а остання відповіла, що у неї тільки 50 грн.. Після цього чула, як ОСОБА_2 кричала: "ОСОБА_1, не потрібно, я зараз віддам". Коли ОСОБА_1 відчинив двері, вона побачила ОСОБА_2, яка лежала на підлозі в нічній сороці, на грудях була кров. ОСОБА_1 сказав, що він "прилякав" ОСОБА_2 і показав їй конверт в якому були купюри по 200, 100, 50 грн.. Потім вони на таксі поїхали в смт. Бородянку, а звідти – в Коростень. На її питання, що сталося із ОСОБА_2, ОСОБА_1 відповів, що він "замочив" ОСОБА_2 і, що їм необхідно тікати в м. Донецьк до його матері.

Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що 19.12.2008 р. він на своєму автомобілі відвозив засудженого і ОСОБА_3 із смт. Бородянки в м. Коростень, де ОСОБА_1 заплатив йому за поїздку 350 грн., купюрами в 200, 100 і 50 грн..

Показання засудженого підтверджуються даними протоколів огляду місця події – будинку потерпілої ОСОБА_2 в с. Загальці Бородянського району Київської області де було виявлено труп ОСОБА_2 з ознаками насильницької смерті. (а.с. 3-9, 13-16, 17-18).

З висновку судово-медичної експертизи видно, що смерть ОСОБА_2. настала від множинних ран, що завдані гострим предметом шиї, живота, що супроводжувались масивною крововтратою (а.с. 118-121, 125-128).

Згідно з висновком судово-цитологічної експертизи, на ножі, вилученому під час огляду місця події виявлена кров, яка може походити від потерпілої ОСОБА_2 (а.с. 167-173).

З висновку амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи вбачається, що ОСОБА_1 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, у тому числі не знаходився в тимчасовому хворобливому стані, а перебував у стані простого алкогольного сп’яніння. У нього виявлені окремі психопатичні риси характеру, а саме: емоційно-вольова нестійкість, перевагою емоційної логіки в міркуваннях і мотивації вчинків, підвищеною дратівливістю, але вказані особливості психічної діяльності ОСОБА_1 не позбавляють його зараз, та не позбавляли під час, коли були скоєні інкриміновані йому дії, здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру він не потребує. Клінічних ознак хронічного алкоголізму у ОСОБА_1 під час проведеного обстеження не виявлено. (а.с. 152-153).

Всебічно і об’єктивно дослідивши і належно оцінивши докази, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 та п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

При призначенні покарання, у відповідності із ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчинених злочинів, які є особливо тяжкими, обставини, за яких було вчинено ці злочини, дані, які характеризують особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

На думку колегії суддів, призначене покарання відповідає тяжкості скоєних злочині і підстав для його пом’якшення, про що йдеться у касаційній скарзі засудженого немає.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Київської області від 2 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.