Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України:

під головуванням голови Судової

палати у кримінальних справах

Верховного Суду України Короткевича М.Є.,

за участю заступника

Генерального прокурора України Кудрявцева В.В.,

розглянувши 31 липня 2009 року в місті Києві кримінальну справу за клопотанням засудженого ОСОБА_1, внесеним за поданням п’яти суддів, про перегляд у порядку виключного провадження постановлених стосовно ОСОБА_1 судових рішень, встановив таке.

Вироком Київського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2002 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця міста Рудки Львівської області, мешканця міста Одеси, громадянина України, такого, що не має судимостей,

засуджено за ст. 128 КК України до громадських робіт строком на 150 годин зі звільненням від покарання на підставі пункту б ст. 1 Закону України "Про амністію" від 05 липня 2001 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2002 року вирок залишено без зміни.

Як встановив суд, злочин було вчинено за таких обставин.

12 лютого 2001 року приблизно о 10-ій годині ОСОБА_1. знаходився біля належної йому крамниці "Мілан", розташованої на вулиці Фонтанська дорога, 33 в місті Одесі, яку того дня мали демонтувати згідно з рішенням господарського суду Одеської області. Коли працівник Одеської юридичної академії ОСОБА_2, який знаходився в тому ж місці, хотів зірвати прикріплений до будівлі крамниці плакат з написом компрометуючого змісту щодо керівництва академії, ОСОБА_1. намагався перешкодити цьому й необережним рухом штовхнув потерпілого в бік. Від поштовху ОСОБА_2 упав на тверду поверхню й травмував коліно, що призвело до спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

У клопотанні, поданому в порядку ст.4009 КПК України (1001-05) , засуджений ОСОБА_1., як убачається зі змісту його клопотання, заперечує протиправність своїх дій та доведеність його винності в інкримінованому йому злочині. Висловив також сумніви щодо тяжкості спричинених ОСОБА_2. тілесних ушкоджень.

Зазначене клопотання внесене на судовий розгляд спільного засідання за поданням п’яти суддів, які вважають його таким, що підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Гриціва М.І., міркування заступника Генерального прокурора України Кудрявцева В.В., який підтримав внесене подання й просить судові рішення постановлені щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи й викладенні в клопотанні засудженого доводи, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України вважають, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи наявність у діях ОСОБА_1 ознак необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження, суд послався на дані висновку судово-медичної експертизи про виявлення у ОСОБА_2. закритої травми правого колінного суглобу з ушкодженням внутрішньої бокової зв’язки, ускладненої посттравматичним шоком, що призвело до тривалого розладу здоров’я – понад три тижні (більш як 21 день).

Із дослідницької частини експертизи вбачається, що висновок про тривалий розлад здоров’я експерт зробив в основному з наданих потерпілим медичних документів. Із цих документів випливало, що лікування ОСОБА_2 не призначалося; одужував він без надання медичної допомоги. Стан захворювання лікарі визначали лише за його скаргами. Також експерт оглянув немарковану (на знімку "зрізані" надколінок та малогомілкова кістка) рентгенограму колінного суглобу та вивчив консультативний висновок рентгенолога.

Як видно з протоколу пред’явлення обвинуваченому матеріалів зазначеної експертизи, ОСОБА_1 заперечив її висновки, вважаючи їх такими, що не відповідають дійсності. Такої ж позиції він притримувався під час досудового слідства та в суді.

Оскільки ОСОБА_1. заперечував можливість появи на тілі потерпілого ушкоджень від його дій, а зазначені в дослідницькій частині медичні дані, на підставі яких було встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, викликали сумніви в їх об’єктивності, в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про виклик експерта до суду для роз’яснення висновків експертизи, у тому числі й відомостей, які оцінювалися при визначенні тривалості розладу здоров’я.

Проте дане клопотання всупереч вимогам ст. 317 КПК України не було поставлено на обговорення перед учасниками процесу й залишилося нерозв’язаним.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 27 грудня 1985 року "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ" (v0011700-85) , у разі заявлення учасниками процесу клопотання, що стосується витребування або приєднання до справи нових доказів, суд не вправі відкладати його розгляд, залишати "відкритим" або іншим чином відстрочувати його вирішення.

У даному випадку суд фактично позбавив обвинуваченого та прокурора можливості більш ретельно з’ясувати питання тяжкості заподіяної потерпілому шкоди, зокрема шляхом призначення повторної експертизи, та встановити обставини, які можуть мати визначальне значення для вирішення справи.

Такі дії є неприпустимими; вони свідчать про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які в кінцевому підсумку істотно вплинули на правильність вироку.

Крім того, суд звільнив засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію" від 05 липня 2001 (2593-14) року.

Відповідно до положень ст. 12 цього Закону застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений проти цього заперечують.

Також цим законом передбачено, що особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, в усній чи письмовій формі має подати суду свою згоду, про що обов’язково зазначається в протоколі судового засідання.

У даній справі суд першої інстанції порушив ці вимоги закону, внаслідок чого за відсутності усної чи письмової згоди підсудного ОСОБА_1 та обговорення цього питання в судовому засіданні, застосував до нього амністію й звільнив від покарання.

Під час перегляду справи в порядку апеляційного провадження зазначені порушення закону не були усунуті, тому скасуванню підлягає й ухвала апеляційного суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4004, 40010 КПК України (1001-05) , Верховний Суд України

клопотання засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Київського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2002 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.