Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 30 липня 2009 року матеріали за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2009 року.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2009 року задоволено скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 15 жовтня 2008 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та постанову заступника прокурора Шевченківського району м. Києва від 12 вересня 2008 року про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства, вчиненого у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, а вказані постанови скасовано та відмовлено в порушенні кримінальної справи. щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

Як убачається з судових рішень, в органів дізнання та досудового слідства були відсутні підстави для порушення кримінальних справ щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та за фактом шахрайства, вчиненого у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, оскільки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини за договором позики, які регулюються цивільним законодавством, крім того, фактичних даних, які би вказували на наявність ознак злочину, у матеріалах, на підставі яких було прийняте рішення про порушення кримінальних справ, не було.

У касаційному поданні та доповненнях до нього прокурор порушує питання про скасування судових рішень та направлення матеріалів справи на новий судовий розгляд, оскільки вважає їх незаконними, посилаючись на те, що в матеріалах справи зібрано достатньо даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, мотивуючи тим, що суд, скасувавши постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого, ч. 3 ст. 190 КК України, заздалегідь вирішив ті питання, які вирішуються судом лише при розгляді справи по суті.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання і скаргу та просив судові рішення скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційному поданні та скарзі, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 15 ст. - 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови.

Згідно зі ст. 94 КПК України, приводами для порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення, а підставами - достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Скасовуючи постанову старшого слідчого СВ ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 15 жовтня 2008 року та постанову заступника прокурора Шевченківського району м. Києва від 12 вересня 2008 року суди дійшли висновку, що на час порушення кримінальної справи не вбачалось достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, оскільки в матеріалах на підставі яких було порушено кримінальну справу не містилось доказів на підтвердження факту шахрайства, вчиненого у великих розмірах.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

Так, приводом для порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_1, а підставами - матеріали дослідчої перевірки а саме: пояснення ОСОБА_1, копії розписок ОСОБА_3 та рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 вересня 2007 року.

Відповідно до п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року (v003p710-03) та ст. 236-8 КПК України суддя розглядаючи скарги на постанову про порушення кримінальної справи на стадії досудового слідства, перевіряє наявність приводів та підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи і не повинен розглядати та вирішувати заздалегідь ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.

Однак, суд вдався до оцінки наявних у кримінальній справі доказів, вказавши, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини, які регулюються цивільним законодавством, та підставою для порушення кримінальних справ являються фактичні дані, які містились в заяві ОСОБА_1, та неналежно відібрані в неї пояснення щодо неправомірних дій ОСОБА_3, які не знайшли свого підтвердження в матеріалах, на підставі яких порушено кримінальні справи, таким чином заздалегідь вирішив ті питання, які згідно з ст. 324 КПК України вирішуються при постановленні вироку.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляцій не звернув уваги на порушення вимог закону судом першої інстанції і залишив постанову суду без зміни.

Тому колегія суддів вважає, що постанова суду і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді матеріалів справи, суду необхідно дотриматися вимог ст. - 236-8 КПК України, перевірити належним чином достовірність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, доводи подання та скарги, і в залежності від встановленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2009 року, якою задоволено скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 15 жовтня 2008 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 та постанову заступника прокурора Шевченківського району м. Києва від 12 вересня 2008 року про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства, вчиненого у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, скасовано і відмовлено порушенні кримінальної справи, та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2009 року скасувати, а матеріали справи направити в той же місцевий суд на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.